Воїни ж відвели Його всередину палацу, тобто преторія, і скликали цілу когорту;
і одягнули Його в багряницю, і, сплівши терновий вінок, поклали Йому на голову,
і почали вітати Його: Вітаємо, Царю іудейський!
І били Його по голові тростиною, і плювали на Нього, і, стаючи на коліна, поклонялися Йому.
А коли насміялись над Ним, зняли з Нього багряницю, одягнули Його в Його власний одяг і повели Його, щоб розіп’ясти Його.
І змусили одного перехожого, що йшов із села, Симона кірінеянина, батька Олександра й Руфа, нести Його хрест.
І привели Його на місце Голгофу (що в перекладі означає «місце черепа»).
І давали Йому пити вино, змішане зі смирною, та Він не прийняв.
Розіп’явши Його, вони стали ділити Його одяг, кидаючи про нього жереб, що кому взяти.
Була ж третя година, коли вони розіп’яли Його.
І був напис Його вини написаний: Цар іудейський.
З Ним вони розіп’яли двох розбійників: одного праворуч, а іншого ліворуч від Нього.
І збулося Писання, яке каже: І до злочинців був зарахований.
Перехожі ж лихословили Його, хитаючи головами й кажучи: Ей, Ти, що руйнуєш Храм і за три дні відбудовуєш!
Спаси Себе й зійди з хреста!
Так само й первосвященники з книжниками, насміхаючись, казали один одному: Інших спасав, а Себе не може спасти!
Хай Христос, Цар Ізраїлю, зійде зараз із хреста, щоб ми побачили й повірили! І розп’яті з Ним ганьбили Його.