Матвія 27:1-60

Коли настав ранок, усі первосвященники й старійшини народу прийняли рішення проти Ісуса, щоб видати Його на смерть. І, зв’язавши Його, відвели, і видали Його правителю Понтію Пілату. Тоді Іуда, Його зрадник, побачивши, що Його засудили, розкаявся і повернув первосвященникам і старійшинам тридцять срібняків, сказавши: Згрішив я, зрадивши невинну кров. Вони ж сказали: Що нам до того? Дивися сам. І, кинувши срібняки в Храмі, він вийшов, пішов і повісився. Первосвященники ж, узявши срібняки, сказали: Не можна покласти їх у скарбницю, бо це ціна крові. І, порадившись, вони купили за них поле гончаря для поховання подорожніх. Тому те поле і по цей день називається Полем крові. Тоді збулося сказане через пророка Єремію: І взяли тридцять срібняків, ціну Оціненого, Якого оцінили сини Ізраїля, і дали їх за поле гончаря, як наказав мені Господь. Ісус же став перед правителем, і правитель запитав Його: Ти Цар іудейський? Ісус сказав йому: Ти сам кажеш. І коли первосвященники й старійшини звинувачували Його, Він нічого не відповідав. Тоді Пілат каже Йому: Хіба Ти не чуєш, скільки свідчать проти Тебе? І Він не відповів йому ні на одне слово, так що правитель дуже дивувався. На свято ж правитель мав звичай звільняти народу одного в’язня, якого вони хотіли. Був у них тоді відомий в’язень на ім’я Варавва. Тож коли вони зібралися, Пілат сказав їм: Кого хочете, щоб я звільнив вам: Варавву чи Ісуса, званого Христом? Бо знав, що вони видали Його із заздрості. Коли ж він сидів у суддівському кріслі, його дружина послала до нього сказати: Нічого не роби тому Праведнику, бо сьогодні вві сні я багато постраждала за Нього. Та первосвященники й старійшини підмовили народ просити Варавву, а Ісуса погубити. Правитель сказав їм у відповідь: Кого з двох хочете, щоб я звільнив вам? Вони сказали: Варавву! Пілат каже їм: Що ж мені зробити з Ісусом, званим Христом? Усі кажуть йому: Хай буде розп’ятий! Правитель сказав: Яке ж зло Він зробив? Та вони ще дужче стали кричати: Хай буде розп’ятий! Пілат, побачивши, що нічого не вдіє, а натомість починається заворушення, узяв води, умив руки перед народом і сказав: Невинний я в крові цього Праведника; дивіться самі. І весь народ сказав у відповідь: Його кров на нас і на наших дітях! Тоді він звільнив їм Варавву, а Ісуса, піддавши бичуванню, видав на розп’яття. Тоді воїни правителя, взявши Ісуса в преторій, зібрали до Нього цілу когорту, і, роздягнувши Його, одягнули на Нього багряну мантію. І, сплівши вінок з терну, поклали Йому на голову і дали Йому в праву руку тростину; і, ставши перед Ним на коліна, насміхалися над Ним, кажучи: Вітаємо, Царю іудейський! І плювали на Нього і, взявши тростину, били Його по голові. А коли насміялись над Ним, зняли з Нього мантію, одягнули Його в Його одяг і повели Його на розп’яття. Виходячи, вони зустріли одного кірінеянина на ім’я Симон і змусили його нести Його хрест. І, прийшовши на місце, яке називається Голгофа (що означає «місце черепа»), дали Йому пити винний оцет, змішаний з жовчю, та Він, покуштувавши, не схотів пити. Розіп’явши Його, вони розділили Його одяг, кинувши жереб, щоб збулося сказане пророком: Розділили між собою Мій одяг і про Моє вбрання кидали жереб. І, сидячи, стерегли Його там. І помістили над Його головою напис Його вини: Це Ісус, Цар іудейський. Тоді розіп’я´ли з Ним двох розбійників: одного праворуч, а іншого ліворуч. Перехожі ж лихословили Його, хитаючи головами і кажучи: Ти, що руйнуєш Храм і за три дні відбудовуєш, спаси Себе! Якщо ти Син Божий, зійди з хреста! Так само й первосвященники з книжниками й старійшинами, насміхаючись, казали: Інших спасав, а Себе не може спасти! Якщо Він Цар Ізраїлю, хай зійде зараз із хреста, і ми повіримо Йому! Він надіється на Бога, то нехай тепер врятує Його, якщо Він угодний Йому, бо Він казав: Я Син Божий! Так само й розбійники, розп’я´ті з Ним, ганьбили Його. Від шостої ж години настала темрява по всій землі і тривала до дев’ятої години. А близько дев’ятої години Ісус скрикнув гучним голосом: Елі, Елі, лама савахтані? (тобто: Боже Мій, Боже Мій, навіщо Ти покинув Мене?). Деякі з тих, що стояли там, почувши це, сказали: Він Іллю кличе. А один з них відразу ж підбіг, узяв губку, наповнив її винним оцтом і, настромивши на тростину, давав Йому пити. А інші сказали: Давай подивимося, чи прийде Ілля рятувати Його. Та Ісус, знову скрикнувши гучним голосом, випустив дух. І ось завіса Храму розірвалась надвоє зверху донизу, і земля потряслася, і камені розкололися, і гробниці відкрилися, і багато тіл покійних святих воскресли, і, вийшовши з гробниць після Його воскресіння, увійшли у святе місто, і з’явилися багатьом. Сотник же і ті, що стерегли з ним Ісуса, побачивши землетрус і те, що сталося, дуже злякались і сказали: Воістину Він був Сином Божим! Було там багато жінок, що дивилися здаля, які пішли за Ісусом з Галілеї, прислуговуючи Йому. Серед них була Марія Магдалина, Марія, мати Якова й Іосії, та мати синів Зеведеєвих. Коли настав вечір, прийшов багатий чоловік з Аримафеї на ім’я Йосип, який і сам був учнем Ісуса. Він прийшов до Пілата і попросив тіло Ісуса. Тоді Пілат наказав віддати тіло. Узявши тіло, Йосип обгорнув його чистим льняним полотном, і поклав його у своїй новій гробниці, яку висік у скелі, і, приваливши до дверей гробниці великий камінь, пішов.