Пішовши звідти, Ісус вирушив в околиці Тира й Сидона.
І ось хананейська жінка, вийшовши з тих місць, стала кричати до Нього: Змилуйся наді мною, Господи, Сину Давидів! Моя дочка тяжко біснується!
Та Він не відповів їй ні слова. Його учні підійшли й стали просити Його: Відішли її, а то вона кричить за нами.
Він же сказав у відповідь: Я посланий тільки до загублених овець дому Ізраїля.
Вона ж підійшла і, поклоняючись Йому, сказала: Господи, допоможи мені!
Та Він сказав у відповідь: Недобре взяти хліб у дітей і кинути собакам.
Вона ж сказала: Так, Господи, але ж і собаки їдять крихти, що падають зі столу їхніх господарів.
Тоді Ісус сказав їй у відповідь: О, жінко, велика твоя віра: хай буде тобі, як ти хочеш! І її дочка в ту ж мить одужала.
Пішовши звідти, Ісус прийшов до Галілейського моря і, зійшовши на гору, сів там.
І прийшло до Нього багато народу разом з кульгавими, сліпими, німими, каліками та багатьма іншими, і поклали їх до Ісусових ніг, і Він зцілив їх,
так що народ дивувався, бачачи, як німі говорять, каліки одужують, кульгаві ходять і сліпі бачать, — і прославляв Бога Ізраїля.
Ісус же, підізвавши Своїх учнів, сказав: Жаль Мені цих людей, бо вони вже три дні знаходяться зі Мною і їм нíчого їсти, а відпустити їх голодними не хочу, щоб вони не ослабли в дорозі.
Його учні кажуть Йому: Звідки ж нам у пустелі взяти стільки хліба, щоб нагодувати стільки народу?
Ісус каже їм: Скільки хлібин у вас є? Вони сказали: Сім, і кілька рибин.
Тоді Він наказав народу возлягти на землю,
і, взявши сім хлібин і рибини і віддавши подяку, розламав їх, і роздав Своїм учням, а учні — народу.
І всі їли, і наїлися, і ще набрали сім повних кошиків шматків, що залишилися.
А тих, що їли, було чотири тисячі чоловіків, крім жінок і дітей.
Відпустивши народ, Він сів у човен і приплив в околиці Магдали.