Одного разу, коли народ тиснувся до Нього, щоб слухати слово Боже (а Він стояв біля Генісаретського озера),
Він побачив два човни, що стояли біля озера; рибалки ж, вийшовши з них, мили сіті.
Увійшовши в один із човнів, який належав Симону, Він попросив його відпливти трохи від берега і, сівши, став навчати народ із човна.
Коли ж перестав говорити, то сказав Симону: Відпливи на глибину і закиньте свої сіті для лову.
Симон сказав Йому у відповідь: Наставнику, ми трудилися всю ніч і нічого не впіймали, та за Твоїм словом закину сіть.
Зробивши це, вони спіймали дуже багато риби, аж почала рватись у них сіть.
I дали знак товаришам в іншому човні, щоб припливли допомогти їм, і ті припливли, і вони наповнили обидва човни, так що ті почали тонути.
Побачивши це, Симон Петро упав Iсусу в коліна і сказав: Вийди від мене, Господи, бо я чоловік грішний.
Бо жах охопив його і всіх, що були з ним, від такого улову риби, яку вони зловили;
так само і Якова та Iоана, синів Зеведея, які були товаришами Симона. I сказав Iсус Симону: Не бійся, віднині будеш ловити людей.
I вони, витягнувши човни на берег, залишили все і пішли за Ним.
Коли Він був в одному місті, ось прийшов чоловік весь у проказі, і, побачивши Iсуса, упав ниць, і став благати Його: Господи, якщо Ти схочеш, Ти можеш мене очистити.
Iсус простягнув руку, доторкнувся до нього й сказав: Хочу, очисться! — і проказа відразу зійшла з нього.
I Він наказав йому нікому про це не казати, «а піди покажися священнику й принеси за своє очищення, як наказав Мойсей, для свідчення їм».
Та слово про Нього ще більше поширювалось, і багато народу сходилося послухати і зцілитися в Нього від своїх хвороб.
Та Він ішов у пустелі й молився.