Іоана 20:1-31

А в перший день тижня Марія Магдалина приходить до гробниці рано, коли ще було темно, і бачить, що камінь забраний від гробниці. Тоді вона біжить і прибігає до Симона Петра і до іншого учня, якого любив Ісус, і каже їм: Забрали Господа з гробниці, і не знаємо, де поклали Його. Тоді Петро і той інший учень вибігли й побігли до гробниці. Вони обидва бігли разом, та інший учень побіг уперед швидше за Петра, і прибіг до гробниці першим, і, заглянувши, побачив пелени, що лежали; проте не ввійшов у гробницю. Слідом за ним прибігає Симон Петро, увійшов у гробницю і побачив пелени, що лежали, і хустку, яка була на Його голові, що лежала не з пеленами, а була окремо згорнена в одному місці. Тоді увійшов і інший учень, який прибіг до гробниці першим, і побачив, і повірив. Бо вони ще не знали з Писання, що Він мав воскреснути з мертвих. Тоді учні пішли назад до себе. А Марія стояла біля гробниці і плакала. І коли плакала, заглянула в гробницю і побачила двох ангелів у білому одязі, що сиділи: один у головах, а інший у ногах, де лежало тіло Ісуса. Вони кажуть їй: Жінко, чому ти плачеш? Вона каже їм: Бо забрали мого Господа, і не знаю, де поклали Його. Сказавши це, вона обернулась назад і побачила Ісуса, що стояв, та не знала, що це Ісус. Ісус каже їй: Жінко, чому ти плачеш? Кого шукаєш? Вона, думаючи, що це садівник, каже Йому: Пане, якщо ти виніс Його, то скажи мені, де ти поклав Його, і я заберу Його. Ісус каже їй: Маріє! Вона, обернувшись, каже Йому: Раввуні! (що означає «учителю»). Ісус каже їй: Не доторкайся до Мене, бо Я ще не сходив до Свого Отця, а йди до Моїх братів і скажи їм: Я сходжу до Отця Свого і Отця вашого і до Бога Свого і Бога вашого. Марія Магдалина йде і сповіщає учнів, що вона бачила Господа і що Він сказав їй це. Увечері того ж дня, тобто першого дня тижня, коли двері дому, де зібрались учні, були замкнені через страх перед іудеями, прийшов Ісус, став посередині і каже їм: Мир вам! Сказавши це, Він показав їм Свої руки і бік. Учні зраділи, побачивши Господа. Ісус знову сказав їм: Мир вам! Як Отець послав Мене, так і Я посилаю вас. Сказавши це, Він дунув на них і каже їм: Прийміть Святого Духа. Кому простите гріхи, тим будуть прощені, а кому залишите, тим будуть залишені. Хоми ж, одного з Дванадцятьох, званого Дідімом, не було з ними, коли приходив Ісус. Інші учні сказали йому: Ми бачили Господа. Та він сказав їм: Якщо не побачу на Його руках слідів від цвяхів, і не вкладу свого пальця в сліди від цвяхів, і не вкладу своєї руки в Його бік, не повірю. Через вісім днів Його учні знову були в домі, і з ними був Хома. Приходить Ісус, коли двері були замкнені, став посередині й сказав: Мир вам! Потім каже Хомі: Дай сюди свій палець і подивися на Мої руки, і дай свою руку і вклади в Мій бік, і не будь невіруючим, а віруючим. Хома сказав Йому у відповідь: Господь мій і Бог мій! Ісус каже йому: Ти повірив, Хомо, бо побачив Мене. Блаженні ті, що не бачили й увірували. Багато й інших чудес вчинив Ісус перед Своїми учнями, про які не написано в цій книзі. Це ж написано для того, щоб ви увірували, що Ісус є Христос, Син Божий, і щоб, віруючи, мали життя в Його ім’я.