Іоана 11:1-44

Був хворим один чоловік, Лазар з Віфанії, із села Марії і її сестри Марфи. Це була та Марія, яка помазала Господа миром і витерла Його ноги своїм волоссям; її брат Лазар був хворим. Тож сестри послали до Нього сказати: Господи, ось, кого Ти любиш, хворий. Ісус, почувши це, сказав: Ця хвороба не на смерть, а для слави Божої, щоб через неї прославився Син Божий. Ісус же любив Марфу, і її сестру, і Лазаря. Коли ж Він почув, що той хворий, то пробув у тому місці, де знаходився, ще два дні. Потім, після цього, каже учням: Ходімо знову в Іудею. Учні кажуть Йому: Равві, щойно ж іудеї хотіли побити Тебе камінням, і Ти знову хочеш туди йти? Ісус відповів: Чи не дванадцять годин у дні? Хто ходить удень, той не спотикається, бо бачить світло цього світу; а хто ходить уночі, той спотикається, бо в ньому немає світла. Це сказав, а після цього каже їм: Лазар, наш друг, заснув, але Я йду розбудити його. Тоді Його учні сказали: Господи, якщо заснув, то одужає. Та Ісус говорив про його смерть, а вони думали, що Він говорить про звичайний сон. Тоді Ісус сказав їм прямо: Лазар помер; і Я радію за вас, що Мене не було там, щоб ви увірували. Проте ходімо до нього. Тоді Хома, званий Дідімом, сказав співучням: Ходімо й ми помремо з Ним. Ісус, прийшовши, знайшов, що Лазар уже чотири дні в гробниці. Віфанія ж була поблизу Єрусалима, стадіях у п’ятнадцяти; і багато хто з іудеїв прийшов до Марфи й Марії втішити їх у скорботі за їхнім братом. Марфа, як тільки почула, що йде Ісус, пішла й зустріла Його; Марія ж сиділа вдома. Марфа сказала Ісусу: Господи, якби Ти був тут, то мій брат не помер би. Та й тепер знаю, що все, чого Ти тільки попросиш у Бога, Бог Тобі дасть. Ісус каже їй: Воскресне твій брат. Марфа каже Йому: Знаю, що воскресне в останній день при воскресінні. Ісус сказав їй: Я — воскресіння і життя; хто вірує в Мене, хоч і помре, оживе; і кожен, хто живе й вірує в Мене, не помре повік. Чи віриш ти в це? Вона каже Йому: Так, Господи, я вірую, що Ти Христос, Син Божий, Який має прийти у світ. Сказавши це, вона пішла й покликала тайкома свою сестру Марію, кажучи: Учитель прийшов і кличе тебе. Та, як тільки почула про це, швидко встала й пішла до Нього. Ісус же ще не зайшов у село, а був на тому місці, де зустріла Його Марфа. Тоді іудеї, які були з нею в домі і втішали її, побачивши, що Марія швидко встала й вийшла, пішли за нею, кажучи: Вона пішла до гробниці, щоб там поплакати. Марія ж, коли прийшла туди, де був Ісус, і побачила Його, впала Йому в ноги і сказала Йому: Господи, якби Ти був тут, то не помер би мій брат. Коли ж Ісус побачив, що плаче вона і плачуть іудеї, які прийшли з нею, то застогнав духом, і стривожився, і сказав: Де ви поклали його? Вони кажуть Йому: Господи, піди й подивися. Ісус просльозився. Тоді іудеї сказали: Бач, як він любив його. А деякі з них сказали: Чи не міг Той, що відкрив очі сліпому, зробити так, щоб і цей не помер? Ісус же, знову стогнучи в Собі, приходить до гробниці. Це була печера, і до неї прилягав камінь. Ісус каже: Заберіть камінь. Марфа, сестра померлого, каже Йому: Господи, він уже смердить, бо вже чотири дні, як у гробниці. Ісус каже їй: Чи не сказав Я тобі, що, коли повіриш, побачиш славу Божу? Тоді забрали камінь від печери, де лежав померлий. Ісус же звів очі вгору й сказав: Отче, дякую Тобі, що Ти почув Мене. Я і знав, що Ти завжди чуєш Мене, але сказав це ради людей, які стоять навколо, щоб вони повірили, що Ти Мене послав. Сказавши це, Він вигукнув гучним голосом: Лазарю, виходь! І вийшов померлий, зв’язаний по руках і ногах поховальними пеленами, а обличчя його було обв’язане хусткою. Ісус каже їм: Розв’яжіть його, нехай іде.