Був же в тому місті один чоловік на ім’я Симон, який перед тим чаклував і дивував народ самарійський, видаючи себе за когось великого.
Його слухали всі від малóго до великого, кажучи: Він є великою силою Божою.
А слухали його тому, що він довгий час дивував їх чаклунством.
Та коли повірили Филипу, який благовістив про Царство Боже й ім’я Ісуса Христа, то хрестились і чоловіки, і жінки.
Повірив і сам Симон і, охрестившись, постійно пробував з Филипом; а бачачи вчинені чудеса й знамення, дивувався.
Коли ж апостоли в Єрусалимі почули, що Самарія прийняла слово Боже, то послали до них Петра й Іоана,
які прийшли й помолилися за них, щоб вони отримали Святого Духа;
бо Він ще не сходив на жодного з них, а тільки вони були охрещені в ім’я Господа Ісуса.
Тоді апостоли клали на них руки, і вони отримували Святого Духа.
Коли ж Симон побачив, що через покладання рук апостолів дається Святий Дух, він приніс їм гроші
і сказав: Дайте і мені таку владу, щоб той, на кого я покладу руки, отримував Святого Духа.
Та Петро сказав йому: Твої гроші хай загинуть з тобою, бо ти подумав, що дар Божий можна придбати за гроші.
Немає тобі в цій справі частки, ні долі, бо твоє серце непрáве перед Богом.
Тому покайся в цьому своєму злі і благай Бога, може, проститься тобі задум твого серця.
Бо я бачу, що ти в гіркій жовчі і путах неправедності.
Симон же сказав у відповідь: Ви помоліться за мене Господу, щоб мене не спіткало нічого з того, що ви сказали.
Вони ж, засвідчивши і сказавши слово Господнє, пішли назад у Єрусалим і проповідували Євангеліє у багатьох самарянських селах.