Тоді апостоли й пресвітери з усією церквою вирішили послати в Антіохію вибраних з-поміж себе мужів разом з Павлом і Варнавою: Іуду, що зветься Варсавою, і Силу, провідних мужів серед братів,
написавши через них таке: Апостоли, пресвітери й брати — братам із язичників в Антіохії, Сирії й Кілікії: вітаємо!
Оскільки ми почули, що деякі, вийшовши від нас, стривожили вас своїми словами й захитали ваші душі, кажучи, що треба обрізуватись і дотримуватись Закону, чого ми їм не наказували,
то ми, зібравшись, однодушно вирішили послати до вас вибраних мужів разом з улюбленими нашими Варнавою і Павлом,
людьми, які віддали свої душі за ім’я нашого Господа Ісуса Христа.
Тож ми послали Іуду й Силу, які розкажуть те ж саме словами.
Бо вирішили Святий Дух і ми не накладати на вас ніякого більшого тягаря, крім цих необхідних речей:
утримуватися від ідоложертовного, крові, задушенини і блуду. Якщо берегтимете себе від цього, то вам буде добре. Бувайте здорові!
Тож вони, будучи відпущені, прийшли в Антіохію і, зібравши зібрання, вручили лист.
Ті ж, прочитавши його, зраділи від цієї утіхи.
А Іуда й Сила, і самі будучи пророками, багатьма словами підбадьорили й утвердили братів.
Провівши там деякий час, вони були з миром відпущені братами до апостолів.
Та Сила вирішив залишитись там.
Павло ж і Варнава знаходилися в Антіохії, навчаючи й благовістячи разом з багатьма іншими слово Господнє.
Через декілька днів Павло сказав Варнаві: Вернімось-но і відвідаймо наших братів по всіх містах, у яких ми звіщали слово Господнє, і подивімося, як вони поживають.
Варнава ж вирішив узяти з собою Іоана, званого Марком,
та Павло вважав за краще не брати того, хто залишив їх у Памфілії і не пішов з ними на діло.
Виникла така гостра суперечка, що вони розлучились один з одним, і Варнава, узявши Марка, відплив на Кіпр,
а Павло, вибравши Силу, пішов, будучи доручений братами благодаті Божій.
І проходив через Сирію і Кілікію, утверджуючи церкви.