Бо наша похвальба в цьому: у свідченні нашої совісті, що ми в простоті й Божій щирості, не за плотською мудрістю, а за благодаттю Божою, жили у світі, а особливо у вас.
Бо ми пишемо вам ніщо інше, як те, що ви читаєте чи розумієте; сподіваюся, що й до кінця зрозумієте,
як ви частково й зрозуміли нас, що ми є вашою похвальбою, як і ви нашою, в день Господа
І з цією впевненістю я хотів спочатку прийти до вас, щоб ви вдруге мали користь,
через вас пройти в Македонію, а з Македонії знову прийти до вас і бути вирядженим вами в Іудею.
Задумуючи це, хіба я легковажно вчинив? Чи те, що задумую, я задумую по плоті, так що в мене то «так, так», то «ні, ні»?
Вірний Бог: наше слово до вас не було то «так», то «ні».
Бо Син Божий Ісус Христос, проповіданий у вас нами — мною, Силуаном і Тимофієм, — не був то «так», то «ні», але в Ньому було тільки «так».
Бо всі обітниці Божі в Ньому «так» і в Ньому «амінь» на славу Богу через нас.
А утверджує нас з вами у Христі і помазав нас Бог,
Який і відзначив нас печаттю і дав у наші серця завдаток Духа.
Закликаю Бога у свідки проти своєї душі, що, щадячи вас, я ще не прийшов у Коринф.
Не кажу, що ми пануємо над вашою вірою, але ми співпрацівники ради вашої радості, бо вірою ви стоїте.