І я, брати, не міг говорити з вами як з духовними, а як з плотськими, як з немовлятами у Христі.
Я годував вас молоком, а не твердою їжею, бо ви ще не могли їсти її, та й тепер ще не можете,
бо ви ще плотські. Бо якщо серед вас є заздрість, чвари й ро́збрат, то чи не плотські ви і чи не за людським звичаєм живете?
Бо коли один каже: Я Павлів, — а інший: Я Аполлосів, — то чи не плотські ви?
Хто ж тоді Павло і хто Аполлос? Вони лише служителі, через яких ви увірували, причому як кожному дав Господь.
Я посадив, Аполлос поливав, а Бог зростив.
Тому ні той, що садить, ні той, що поливає, не є чимось, а Бог, Який зрощує.
Хто садить і хто поливає є одним, та кожен отримає свою нагороду за своїм трудом.
Бо ми співпрацівники Бога, а ви Божа нива, Божа будівля.
Я, за даною мені благодаттю Божою, як мудрий будівничий, заклав підвалини, а інший будує на них; кожен же хай дивиться, як будує.
Бо ніхто не може закласти інших підвалин, крім закладених, якими є Ісус Христос.
Чи будує хто на цих підвалинах із золота, срібла, коштовних каменів, дерева, сіна, соломи —
діло кожного стане явним, бо день покаже його, тому що воно відкриється вогнем, і вогонь випробує діло кожного, яким воно є.
У кого діло, яке він збудував, уціліє, той отримає нагороду.
У кого діло згорить, той зазнає втрати, однак сам спасеться, але так, ніби з вогню.
Хіба ви не знаєте, що ви храм Божий і що Дух Божий живе у вас?
Якщо хтось нищить храм Божий, то його знищить Бог, бо храм Божий святий, а цей храм — ви.
Хай ніхто не обманює себе: якщо хтось серед вас вважає себе мудрим у цьому світі, то хай стане нерозумним, щоб стати мудрим.
Бо мудрість цього світу є безумством перед Богом, бо написано: Він ловить мудрих їхньою ж хитрістю.
І ще: Господь знає мудрування мудрих, що вони марні.
Тому ніхто хай не хвалиться людьми, бо все ваше:
чи то Павло, чи Аполлос, чи Кіфа, чи світ, чи життя, чи смерть, чи теперішнє, чи майбутнє — все ваше;
ви ж Христові, а Христос — Божий!