Браття і сестри, я хочу, щоб ви знали, що все, що сталося зі мною, сприяло поширенню Доброї Звістки. Бо вся сторожа палацу та всі інші дізналися, що причиною мого ув’язнення є те, що я служу Христу. До того ж, через моє ув’язнення більшість братів у Господі підбадьорилася. Вони проповідують Слово Боже більш відверто і без страху.
Це правда, що дехто з них проповідує Христа через заздрість і суперечки. Та інші — завдяки своїй добрій волі. Такі люди роблять це через свою любов, бо знають, що Бог поставив мене захищати Добру Звістку. Інші ж говорять про Христа через своє егоїстичне честолюбство і нещиро, бо думають, що зможуть зробити мені прикрість, поки я ув’язнений.
Та яке це має значення? Важливо те, що так або інакше, з корисливих міркувань чи щиро, проголошують Христа, а те мені на радість. Це тішитиме мене і надалі. Адже знаю я, що матиму визволення завдяки вашим молитвам і допомозі від Духа Ісуса Христа. Моє ревне чекання і надія, що я не буду посоромлений нічим, а з усією своєю сміливістю, як завжди, і особливо тепер, вихвалятиму Христа у тілі своєму — байдуже, чи житиму я, чи помру. Бо життя для мене — це Христос, а смерть — надбання.
Якщо ж і надалі житиму я в цьому тілі, то продовжуватиму свою працю в ім’я Господнє. Отже, не знаю, що мені вибрати. Мені важко зробити вибір. Інколи, я маю бажання піти з цього життя і бути з Христом, бо було б це значно краще для мене. Але ж вам необхідно, щоб я залишався жити. І оскільки я переконаний в цьому, то знаю, що залишатимуся тут і буду з вами всіма заради вашого духовного розвитку і втіхи, що йдуть від віри. Коли я знову до вас прийду, ви пишатиметеся тим, що Ісус Христос зробив, допомагаючи мені.