Ісус пішов звідти й подався до земель Тира та Сидона. І прийшла до Нього одна з місцевих жінок, ханаанка, й почала голосити: «Змилуйся наді мною, Господи, Сину Давидів! У мене дочка біснувата, дуже страждає». Та Ісус нічого їй не відповів. Тоді учні підійшли до Нього й почали просити: «Прожени її! Вона весь час іде за нами й кричить!» У відповідь Він мовив: «Я посланий лише до заблудлих овець народу ізраїльського».
Тоді вона підійшла до Ісуса, вклонилася і сказала: «Господи, поможи мені!» І сказав Ісус: «Не годиться забирати хліб у дітей і давати його собакам». Тоді вона каже: «Це правда, Господи, але навіть собаки їдять ті крихти, що падають зі столу їхнього хазяїна». На те Ісус відповів: «Жінко, твоя віра велика! Нехай буде те, чого ти бажаєш!» І тієї ж миті її дочка зцілилася.
Пішовши звідти, Ісус повернувся на берег Ґалилейського озера, вийшов на пагорб і сів там. Багато людей підходило до Нього, приводячи з собою кривих, сліпих, калік, глухонімих та інших хворих. Вони клали їх на землю до Його ніг, а Він зціляв усіх. Люди дивувалися, побачивши, що глухонімі розмовляють, каліки стають здорові, криві ходять, а сліпі бачать. І всі прославляли Бога Ізраїлевого.
Ісус покликав Своїх учнів і сказав їм: «Мене обирає жаль до цих людей, бо вони зі Мною вже три дні й тепер не мають що їсти. Я не хочу відпускати їх голодними, бо вони можуть заслабнути по дорозі до дому». Тоді учні спитали Його: «Де ж нам узяти достатньо хліба у цьому віддаленому місці, аби нагодувати стільки людей?» Ісус запитав їх: «Скільки у вас є хлібин?» Ті відповіли: «Сім хлібин і кілька невеликих рибин».
Ісус звелів людям посідати на землю. Тоді Він узяв хліб і рибу, віддав Богу подяку за їжу, розломив хліб й почав роздавати його Своїм учням, аби ті нагодували народ. Усі люди їли, поки не наїлися, а опісля учні зібрали сім кошиків, повних залишків їжі. І було тих, хто їли, чотири тисячі чоловіків, не рахуючи жінок та дітей. Тоді Ісус відпустив людей, а Сам сів у човен й поплив до землі Маґаданської.