На той час вийшов наказ Августа цезаря провести перепис населення по всій Римській імперії. То був найперший перепис, й проводився він, коли Кириній був губернатором Сирії. Усі люди пішли реєструватися, і кожен пішов до свого рідного міста. Тож Йосип також вирушив з Назарета Ґалилейського, де він жив, до Юдеї, до Давидового міста, яке зветься Віфлеємом, оскільки він походив з родини Давидових нащадків. Він узяв з собою Марію, тому що був заручений з нею; у той час вона вже чекала дитину. Так сталося, що поки вони були там, настав строк Марії стати матір’ю, і вона народила свого першого Сина. Сповивши Дитину у полотно, Марія поклала Його в ясла, оскільки в заїжджому дворі вільних місць не було.
Кілька пастухів тієї місцевості лишилися на ніч у чистім полі стерегти свої отари. І з’явився їм Ангел Господній, і сяйво слави Господньої пролилося на них. Страх охопив пастухів. Та Ангел сказав їм: «Не бійтеся, я приніс вам добру звістку, яка дасть велику радість людям. Тому що сьогодні в місті Давидовім народився для вас Спаситель — Христос Господь. І знак вам буде такий: ви знайдете в яслах Дитину, загорнуту у полотно».
Раптом до Ангела приєдналася сила-силенна інших Ангелів, які славили Бога зі словами:
«Слава Господу на небесах,
і хай мир панує на землі між людьми, які Богу милі».
Коли Ангели залишили пастухів і повернулися на небо, пастухи заговорили між собою: «Ходімо до Віфлеєма й подивимося на те, що там сталось, про що Господь дав нам знати». Тож вони поспішили й знайшли Марію з Йосипом і Дитиною, Яка лежала в яслах. Побачивши Немовля, пастухи всім розповіли про звістку, яку вони одержали про цю Дитину. І розказана ними історія дивувала всіх, хто чув її. Марія ж, мов скарб, збирала все це й складала в своєму серці.
Біблія
Біблія для діточок
