Від Луки 19:28-42

Розповівши цю притчу, Ісус вирушив далі до Єрусалиму. Підійшовши до міст Ветфаґія та Віфанія поблизу гори, що звалася Оливною, Ісус відіслав двох Своїх учнів з такими словами: «Ідіть у це місто, що перед вами. Тільки-но ви ввійдете туди, то одразу ж знайдете там припнутого віслючка, на якому ніхто ще не їздив.: Відв’яжіть його й приведіть сюди. А якщо хтось запитає вас: „Для чого ви відв’язуєте віслючка?” — то ви мусите відповісти: „Він потрібен Господу”». Отож двоє з учнів пішли до села й там знайшли віслючка, точно так, як Він казав їм. А коли вони віслючка відв’язували, його власники запитали їх: «Навіщо ви відв’язуєте віслючка?» Вони відповіли: «Він потрібен Господу». Привівши віслючка до Ісуса, вони поклали на нього свій одяг й посадили Його зверху. Коли Ісус їхав, люди стелили перед Ним на дорозі свій одяг. А як підійшов Він до сходу з Оливної гори, натовп учнів почав радісно й голосно славити Бога за всі чудеса, які вони побачили. Вони вигукували: «Благословенний Цар, Який приходить в ім’я Господнє! Мир на Небі й слава Господу!» Серед людей у натовпі було кілька фарисеїв. Вони звернулися до Ісуса: «Вчителю, вгамуй Своїх учнів!» Ісус відповів їм: «Повірте, якщо Мої послідовники зараз замовкнуть, то каміння почне вигукувати!» Коли Ісус під’їхав до Єрусалиму й, побачивши місто, Він заплакав і промовив: «Якби ж ти сьогодні знало, що тобі може принести мир! Та зараз це приховано від очей твоїх.

Безплатні плани читання та молитовні роздуми до Від Луки 19:28-42