Буття 6:1-8

Людей ставало все більше й більше на землі. І було багато в них дочок. Побачили сини Божі, що ті вродливими були, та й почали брати з ними шлюб, хто яку вподобав. І мовив тоді Господь: «Дух Мій не завжди перебуватиме в людях, бо тіла їхні тлінні. І житимуть вони лише сто двадцять років». Сини Божі пізнали людських жінок, а ті народили їм дітей. В ті часи (і пізніше) на землі жили нефілими Вони були воїнами давніх часів, славетними людьми. Господь побачив, що люди на землі сповнені зла, що думають лише про лихе. І пошкодував Бог, що створив людей на землі. І засмутився Він у серці Своєму. І промовив тоді Господь: «Я зітру з лиця землі людей, яких створив. Я знищу не тільки всіх людей і всіх тварин, але й усе, що плазує по землі та всіх птахів небесних. Я так шкодую, що створив їх». Але Ной здобув ласку в очах Господа.