Буття 45:1-15

Тут Йосип не міг більше стриматися перед усіма, хто стояв коло нього, і закричав: «Відішліть усіх з очей моїх!» І нікого не лишалося коло нього, коли Йосип сказав своїм братам, хто він є. Та він ридав так голосно, що єгиптяни почули, і всі домашні фараонові почули також. Йосип сказав своїм братам: «Я — Йосип. Чи мій батько ще живий?» Та його брати не могли відповісти йому, бо вони стояли перед ним приголомшені. Тоді сказав Йосип своїм братам: «Прошу, підійдіть до мене». І вони підійшли. А він вів далі: «Я ваш брат Йосип, якого ви продали до Єгипту. Та не журіться й не коріть себе за те, що продали мене сюди. Бог послав мене поперед урятувати вам життя. Бо ось уже два роки, як голод на землі. І ще п’ять років не будуть люди ні орати, ні врожаї збирати. Та Бог послав мене поперед вас, щоб залишити вас на землі й зберегти ваші життя через велике визволення. Отож не ви послали мене сюди, а Бог. Він поставив мене мов тим батьком фараонові, господарем у його домі і правителем усієї землі Єгипетської». Поспішайте до мого батька й перекажіть йому: «Так каже твій син Йосип: „Бог зробив мене господарем усього Єгипту. Приходь до мене, не відкладай! І житимеш ти в землі Ґошенській, і будеш коло мене: і ти, і діти твої, і твої внуки, й отари твої і стада, і все, що маєш. І я дбатиму про тебе, щоб ні ти, ні твоя родина, ніхто з домашніх не терпіли злиднів, бо попереду ще п’ять голодних років. Погляньте, ваші очі й очі брата мого Веніамина бачать: це мої уста промовляють до вас. Тож перекажіть батькові моєму про ту славу, що я здобув у Єгипті і про все, що ви бачили. А тоді мерщій приведіть мого батька сюди”». І тоді Йосип міцно обійняв свого брата Веніамина і заплакав. І Веніамин теж заплакав, обнявши Йосипа. І розцілував тоді Йосип усіх своїх братів і плакав. Після того його брати розмовляли з ним.