Із усіх диких звірів, створених Господом Богом, найхитрішим був змій. Він хотів обдурити жінку, тож і звернувся до неї: «Чи й справді Бог сказав, щоб ви не їли плодів з будь-яких дерев саду?» Жінка відповіла змієві: «Ми можемо їсти плоди з усіх дерев у саду, але Бог сказав, щоб ми не їли з того дерева, що росте посеред саду. Бог наказував: „Навіть не торкайтеся того дерева, бо помрете”». Тоді змій сказав: «Ви не помрете. Навіть Бог знає, що якщо покуштуєте плід з того дерева, то очі ваші відкриються, ви станете подібні Богу, дізнавшись про добро і зло».
І побачила тоді жінка, що плоди були добрими для їжі, а дерево — гарним на вигляд. Дерево вабило мудрістю, яку воно могло дати людині. Тож вона взяла плоди з дерева й почала їсти. Чоловік її також був поруч. Вона й йому дала кілька плодів, і він їх з’їв. Вони обидва змінилися, неначе відкрилися їхні очі, й подивилися вони на все інакше. Збагнувши, що були голі, вони набрали фіґового листя і, зшивши його разом, зробили собі вбрання — пов’язки на стегна.
Пообідньою прохолодою Господь Бог гуляв садом. Почувши Його, чоловік і жінка сховалися від Нього серед дерев. Господь Бог покликав чоловіка: «Де ти?» І той озвався: «Я почув Тебе в саду, злякався, бо був голий, та й сховався».
Господь Бог тоді спитав у чоловіка: «Хто тобі сказав, що ти голий? Чи, може, ти з’їв плід з того дерева, з якого Я заборонив їсти?» Чоловік відповів: «Жінка, яку Ти створив, щоб була зі мною, дала мені плід з того дерева. То я його й з’їв».
Тоді Господь Бог звернувся до жінки: «Що ж ти наробила!» Жінка відповіла на те: «Змій обдурив мене. Тож я й з’їла той плід».
І мовив Господь Бог до змія:
«Через те, що ти таке вчинив,
поведеться тобі гірше від усіх тварин і диких звірів.
Плазуватимеш на череві
й їстимеш порох усе своє життя.
Я зроблю вас із жінкою ворогами,
і дітей ваших також зроблю ворогами.
Її дитинча вразить тебе в голову,
а ти вразиш його п’яту».
Тоді Бог звернувся до жінки:
«Я примножу твої муки під час вагітності,
ти народжуватимеш дитя своє у муках.
Ти жадатимеш чоловіка свого,
а він пануватиме над тобою».
Потім Він сказав Адамові:
«Ти послухався жінку свою і з’їв плід із дерева,
про яке Я казав: „Не можна з нього їсти”.
За те Я прокляну землю,
і ти муситимеш тяжко трудитися до кінця днів своїх,
щоб здобути собі їжу, яку земля вродить.
Земля родитиме терни та бур’яни для тебе.
І їстимеш ти дикі польові рослини.
Добуватимеш хліб у поті лиця свого,
аж доки не помреш і не станеш знову землею.
Бо створений був із неї.
Через те, що зробив Я тебе з пороху земного,
станеш знову ним, коли помреш».
І назвав Адам жінку свою Євою, бо була вона матір’ю всіх людей, що живуть на світі. Господь Бог зробив одяг зі шкіри тварин для Адама та його жінки і повдягав їх.
Тоді Господь Бог сказав: «Погляньте, людина вподібнилася до Нас, пізнавши добро і зло. Вона тепер може простягнути руку й зірвати плід із дерева життя, з’їсти його й жити вічно». І вигнав тоді Господь Бог Адама з Едему, щоб працювати на землі, з якої того було створено. Прогнавши Адама, зі східної сторони біля входу в Едем Він поставив Ангелів-Херувимів і верткий вогненний меч, щоб стерегти дорогу до дерева життя.
Біблія
Біблія для діточок
