Діяння Апостолів 16:22-34

Весь натовп піднявся проти Павла й Сили. Володарі міста зірвали з апостолів одяг і наказали їх побити. Тяжко побитих, їх кинули до в’язниці й наказали вартовому пильно стерегти їх. Діставши такий наказ, він посадив апостолів у внутрішню камеру, а ноги їхні забив у колодки. Близько опівночі Павло й Сила молилися й співали гімни Богу, а інші в’язні слухали їх. Зненацька стався сильний землетрус, аж захитався фундамент в’язниці. Всі двері раптом розчинилися, а кайдани з усіх в’язнів попадали. Вартовий прокинувся й, побачивши відчинені двері в’язниці, вихопив меча. Він хотів вбити себе, вважаючи, що в’язні втекли, та Павло голосно гукнув: «Не губи себе! Ми всі тут». Тоді вартовий наказав принести світло й кинувся всередину. Затремтівши зі страху, він упав на коліна перед Павлом та Силою. А потім вивів їх і сказав: «Добродії, що мені робити, щоб здобути спасіння?» Вони відповіли: «Вір у Господа Ісуса, і ти будеш спасенний — ти й твої домашні». І апостоли розповіли Слово Господнє йому й усім іншим, хто був у тому домі. Тієї нічної години вартовий узяв їх, обмив їхні рани, й тут же його самого і його родину охрестили. Він привів Павла й Силу до своєї оселі і дав їм поїсти. Він, і вся його родина раділи, бо повірили у Бога.