Що ж? ми луччі? Нїяк (не луччі); попереду бо укорили ми й Жидів і Греків, що вони всї під гріхом, яко ж писано: що нема праведного нїкого, нема, хто розумів би, нема, хто шукав би Бога, всї відхилились, вкупі нїкчемні стали; нема, хто робив би добро, нема аж до одного. Гріб відчинений горло їх, язиками своїми підводили; отрута гадюча під губами їх; котрих уста клятьби і гіркости повні; скорі ноги їх проливати кров; руїна та злиднї на дорогах їх, а дороги мирної не пізнали. Нема страху Божого перед очима їх. Знаємо ж, що скільки закон говорить, тим, що під законом, говорить, щоб усякі уста загородились, і винен був увесь сьвіт Богові; тим що дїлами закону не оправдить ся всяке тїло перед Ним; через закон бо познаннє гріха. Тепер же окроме закону правда Божа явилась, сьвідкована від закону й пророків; правда ж Бога через віру Ісус-Христову усїм і на всїх віруючих; нема бо ріжницї: всї бо згрішили, і лишені слави Божої, оправдають ся (ж) дармо благодаттю Його, викупленнєм, що в Христї Ісусї, котрого предложив Бог на вблагальну жертву через віру в кров Його, щоб з'ясувати правду свою одпущеннєм прежнїх гріхів у довготерпінню Божому, щоб з'ясувати (кажу) правду свою нинїшнього часу, щоб був Він праведний і оправдуючий, хто з віри Ісусової. Де ж величаннє? Виключене. Которим законом? учинків? Нї, а законом віри. Думаємо оце, що чоловік оправдуєть ся вірою, без учинків по закону.