Римляни 10:1-13

Браттє, бажаннє мого серця і молитва (йде) до Бога за Ізраїля про спасеннє. Сьвідкую бо їм, що ревність Божу мають, та не по розуму. Не розуміючи бо праведностї Божої, і шукаючи свою праведність поставити, праведностї Божій не корили ся. Кінець бо закону - Христос, на праведність кожному віруючому. Мойсей пише про праведність, що від закону: що которий чоловік робити ме се, жити ме ним. А та, що од віри, праведність, так говорить: Не кажи в серцї твоїм: Хто зійде на небо? (се єсть: Христа звести додолу;) або: Хто зійде в безодню? (се єсть: Христа з мертвих угору звести.) А що ж глаголе (писаннє)? Близько тебе слово в устах твоїх і в серцї твоїм, се єсть слово віри, що ми проповідуємо; щоб, коли визнавати меш устами твоїми Господа Ісуса, і вірувати меш в серцї твоїм, що Бог Його підняв з мертвих, ти спас ся. Серцем бо віруєть ся на праведність, устами ж визнаєть ся на спасеннє. Глаголе бо писаннє: Всяк, хто вірує в Него, не осоромить ся. Бо нема ріжницї між Жидовином і Греком; Він бо Господь усїх, богатий для всїх, хто призиває Його. Всяк бо, хто призове імя Господнє, спасеть ся.