Матей 26:1-46

І сталось, як скінчив Ісус, усї цї слова, рече до учеників своїх: Ви знаєте, що через два днї буде пасха, й Сина чоловічого видадуть на розпяттє. Тодї зібрались архиєреї, та письменники, та старші людські у двір до архиєрея, на прізвище Каяфи, і радились, щоб узяти Ісуса підступом і вбити. Та казали: Тільки не в сьвято, щоб не було бучі між народом. Як же був Ісус у Витанїї в господї в Симона прокаженого, приступила до Него жінка, маючи посудинку предорогого мира, та й злила на голову Йому, як сидїв за столом. Побачивши ж ученики Його, сердились, кажучи: На що така втрата? Можна бо було се миро продати дорого та дати вбогим. Зрозумівши ж Ісус, рече до них: Що ви смутите жінку? дїло бо добре вчинила на менї. Всякого бо часу маєте вбогих із собою, мене ж не всякого часу маєте. Зливши бо вона миро се на тїло моє, на погребеннє моє зробила. Істино глаголю вам: Де б нї проповідувалась євангелия ся по всьому сьвіту, казати меть ся й те, що зробила оця, на спомин її. Тодї, пійшовши один з дванайцятьох, на ймя Юда Іскариоцький, до архиєреїв, каже: Що хочете дати менї, а я вам видам Його? Вони ж поставили йому трийцять срібняків. І з того часу шукав нагоди, щоб Його видати. У первий же день опрісночний приступили ученики до Ісуса, кажучи Йому: Де хочеш, щоб приготовили Тобі їсти пасху? Він же рече: Йдїть у город до оттакого, та скажіть йому: Учитель рече: Час мій близько; у тебе зроблю пасху з учениками моїми. І зробили ученики, як повелїв їм Ісус; і приготовили пасху. Як же настав вечір, сїв Він за столом із дванайцятьма. І, як вони їли, рече: Істино глаголю вам, що один з вас зрадить мене. І, засумівши тяжко, почали говорити до Него кожен з них: Аже ж не я, Господи? Він же, озвавшись, рече: Хто вмочає зо мною руку в миску, той зрадить мене. Син чоловічий іде, як писано про Него; горе ж чоловікові тому, що Сина чоловічого зрадить! Добре було б йому, коли б не родив ся чоловік той. Озвав ся ж Юда, зрадник Його, й каже: Аже ж не я, учителю? Рече до него: Ти сказав єси. Як же вони їли, взявши Ісус хлїб і поблагословивши, ламав, і давав ученикам, і рече: Прийміть, їжте: се єсть тїло моє. І, взявши чашу, й оддавши хвалу, подав їм, глаголючи: Пийте з неї всї; се бо єсть кров моя нового завіту, що за многих проливаєть ся на оставленнє гріхів. Глаголю ж вам: Що не пити му від нинї з сього плоду винограднього аж до дня того, коли його пити му з вами новим у царстві Отця мого. І засьпівавши вони, вийшли на гору Оливну. Тодї рече до них Ісус: Всї ви поблазнитесь мною сієї ночи. Писано бо: Поражу пастиря, і розсиплють ся вівцї стада. По воскресенню ж моїм попереджу вас у Галилею. Озвав ся ж Петр і каже до Него: Хоч усї поблазнять ся Тобою, я нїколи не зблазнюсь. Рече до него Ісус: Істино глаголю тобі: Що сієї ночі, перше нїж півень запіє, тричі відречеш ся мене. Каже Йому Петр: Хоч би менї з Тобою і вмерти, не відречусь Тебе. Так і всї ученики казали. Тодї приходить з ними Ісус на врочище Гетсиман, і рече до учеників: Сидїть тут, поки, пійшовши, помолюсь оттам. І взяв із собою Петра та двох синів Зеведєвих, і почав скорбіти та вдаватись у тугу. Тодї рече до них: Тяжко сумна душа моя аж до смертї. Підождїть тут, і не спїте зо мною. І пройшовши трохи далїй, припав лицем своїм, молячись і глаголючи: Отче мій, коли можна, нехай мимо йде від мене чаша ся; тільки ж не як я хочу, а як Ти. І приходить до учеників, і знаходить їх сплячих, і рече до Петра: Так не змогли ви однієї години попильнувати зо мною? Пильнуйте та молїть ся, щоб не ввійшли в спокусу. Дух то охочий, тїло ж немошне. Знов, удруге відійшовши, молив ся, глаголючи: Отче мій, як не може ся чаша мимо йти від мене, коли не пити му її, нехай станеть ся воля твоя. І, прийшовши, знаходить їх знов сплячих, були бо очі в них важкі. І, зоставивши їх, пійшов ізнов, і моливсь утретє, промовляючи те ж саме слово. Тодї приходить до учеників своїх, і рече їм: Спіть уже й спочивайте, ось настиг час, і Син чоловічий буде виданий у руки грішникам. Уставайте, ходїмо: ось наближуєть ся зрадник мій.