Ісус же пійшов на гору Оливну. Вранцї ж ізнов прийшов у церкву, і всї люде приходили до Него; й сївши навчав їх. Приводять же письменники та Фарисеї до Него жінку, схоплену в перелюбі, і, поставивши її посерединї, кажуть Йому: Учителю, сю жінку схоплено в перелюбі, на самому вчинку. В законї ж Мойсей нам звелїв таких каменувати; Ти ж що кажеш? Се ж казали, спокушуючи Його, щоб мали чим винувати Його. Ісус же, схилившись до долу, писав пальцем по землї. Як же не переставали питати Його, піднявшись рече до них: Хто з вас без гріха, нехай первий кине камінь на неї. І, знов, схилившись до долу, писав по землї. Вони ж, почувши й докорені совістю, вийшли один за одним, почавши від старших та аж до останнїх; і зоставсь один Ісус та жінка, стоячи посерединї. Піднявши ся ж Ісус і нїкого не бачивши, тільки жінку, рече їй: Жінко, де ж ті винувателї твої? нїхто тебе не осудив? Вона ж каже: Нїхто, Господи. Рече ж їй Ісус: І я тебе не суджу: йди, і більш не гріши. Знов же промовляв їм Ісус, глаголючи: Я сьвітло сьвіту. Хто йде слїдом за мною, не ходити ме в темряві, а мати ме сьвітло життя.
Біблія
Біблія для діточок
