І, знайшовши Його на тім боцї моря, сказали Йому: Рави, коли прибув єси сюда? Відказав їм Ісус і рече: Істино, істино глаголю вам: Шукаєте мене не тому, що бачили ознаки, а що їли хлїб, та й наситились. Трудїть ся не для їжи погибаючої, а для їжи, що зостаєть ся в вічнє життє, котру Син чоловічий вам дасть; Сього бо Отець ствердив, Бог. Казали ж до Него: Що нам робити, щоб чинити дїла Божі? Відказав Ісус і рече їм: Се єсть дїло Боже, щоб вірувати в Того, кого післав Він. Казали ж Йому: Що ж робиш Ти за ознаку, щоб видїли ми, та й вірували Тобі? що чиниш? Батьки наші манну їли в пустинї, як писано: Хлїб з неба дав їм їсти. Рече ж їм Ісус: Істино, істино глаголю вам: Не Мойсей дав вам хлїб з неба, а Отець мій дає вам хлїб з неба правдивий. Бо хлїб Божий той, що сходить з неба, й життє дає сьвітові. Казали ж до Него: Господи, всякого часу давай нам хлїб сей. Рече ж їм Ісус: Я хлїб життя, хто приходить до мене, не голодувати ме, і хто вірує в мене, не жаждувати ме нїколи. Тільки глаголю вам, що й видїли мене, та й не віруєте. Усе, що дає менї Отець, до мене прийде; а хто приходить до мене, не вижену геть. Бо зійшов я з неба, не щоб чинити волю мою, а волю Пославшого мене. Се ж воля пославшого мене Отця, щоб з усього, що дав менї, не погубив я нїчого, а воскресив його останнього дня. Се ж воля пославшого мене, щоб кожен, хто видить Сина й вірує в Него, мав життє вічнє, і я воскрешу його останнього дня. Миркали тодї Жиди про Него, що сказав: Я хлїб, що зійшов з небес; і казали: Хиба се не Ісус, син Йосифів, котрого знаємо ми батька й матїр? Як же Він каже: Що з неба зійшов я? Озвав ся ж Ісус і рече їм: Не миркайте між собою. Нїхто не може прийти до мене, коли Отець, пославший мене, не притягне його, й я воскрешу його останнього дня. Написано в пророків: І будуть усї навчені від Бога. Тим кожен, хто чув од Отця і навчивсь, приходить до мене. Не то, щоб Отця хто видїв, тільки Той, хто від Бога, Той видїв Отця. Істино, істино глаголю вам: Хто вірує в мене, має життє вічнє. Я хлїб життя. Батьки ваші їли манну в пустинї, та й повмирали. Се хлїб, що з неба сходить, щоб, хто їсть Його, не вмер. Я хлїб живий, що з неба зійшов. Коли хто їсть сей хлїб, жити ме по вік; а хлїб, що я дам, се тїло моє, що я дам за життє сьвіту. Змагались тодї між собою, говорячи: Як може Він дати нам тїло їсти? Рече ж їм Ісус: Істино, істино глаголю вам: Як не їсте тїла Сина чоловічого й не пєте Його крові, не маєте життя в собі. Хто їсть тїло моє і пє мою кров, має життє вічнє, і я воскрешу його останнього дня. Тїло моє справдї єсть їжа, а кров моя справдї єсть напиток. Хто їсть тїло моє і пє кров мою, в менї пробуває, а я в йому. Як післав мене живий Отець, і я живу Отцем, так і хто їсть мене, й той жити ме мною. Се хлїб, що з неба зійшов. Не як батьки ваші їли манну та й повмирали; хто їсть сей хлїб, жити ме по вік. Се Він глаголав у школї, навчаючи в Капернаумі. Многі ж слухавши з учеників Його казали: Жорстоке се слово; хто може його слухати? Знаючи ж Ісус сам у собі, що миркають про Него ученики Його, рече їм: Се вас блазнить? Що ж, коли побачите Сина чоловічого, як входить туди, де перше був? Се дух, що оживлює; тїло не годить ся нї на що. Слова, що я глаголю вам, се дух і життє. Тільки ж є такі між вами, що не вірують. Знав бо з почину Ісус, котрі не вірують, і хто зрадить Його. І рече: Тим глаголав вам, що нїхто не може прийти до мене, коли не буде дано йому від Отця мого. Після сього багато з учеників Його пійшли назад, і вже більш з Ним не ходили. Рече ж Ісус дванайцятьом: Чи й ви хочете йти? Відказав тодї Йому Симон Петр: Господи, до кого йти нам? у Тебе слова життя вічнього, і ми увірували й взнали, що Ти єси Христос, Син Бога живого. Відказав їм Ісус: Хиба не я вас дванайцятьох вибрав? а один з вас диявол.