Йоан 20:1-21

Первого ж дня тижня приходить Мария Магдалина вранцї, як ще було темно, до гробу, і бачить, що каменя одвалено від гробу. Біжить тодї, і приходить до Симона Петра та другого ученика, котрого любив Ісус, і каже їм: Узято Господа з гробу, і не знаємо, де положено Його. Вийшов тодї Петр і другий ученик, і прийшли до гробу. Бігли ж обидва разом, та другий ученик побіг скоріщ Петра, і прийшов первий до гробу. І нахилившись, бачить, що лежить полотно, та не ввійшов. Приходить тодї Симон Петр слїдом за ним, і ввійшов у гріб, і видить, що лежить полотно, а хустка, що була на голові Його, не з полотном лежала, а осторонь звита, на одному місцї. Тодї ж увійшов і другий ученик, що прийшов первий до гробу, і видів, і вірував. Ще бо не знали писання, що має Він з мертвих воскреснути. Пійшли ж тодї ученики знов до себе. Мария ж стояла перед гробом, плачучи, знадвору; як же плакала, нахилилась у гріб, і видить двох ангелів у білому сидячих, один у головах, а один у ногах, де лежало тїло Ісусове. І кажуть вони їй: Жено, чого плачеш? Каже їм: Бо взято Господа мого, й не знаю, де положено Його. І, промовивши се, обернулась назад, і видить Ісуса стоячого, та й не знала, що се Ісус. Рече їй Ісус: Жено, чого плачеш? кого шукаєш? Вона, думаючи, що се садівник, каже Йому: Добродїю, коли ти винїс Його, скажи менї, де Його положив, і я Його візьму. Рече їй Ісус: Мариє. Обернувшись вона, каже Йому: Равуні, чи то б сказати: Учителю. Рече їй Ісус: Не приторкайсь до мене; ще бо не зійшов до Отця мого, а йди до братів моїх, та скажи їм: Я схожу до Отця мого й Отця вашого, й Бога мого й Бога вашого. Приходить Мария Магдалина, звіщаючи ученикам, що бачила Господа, й що Він се промовив їй. Як же був вечір дня того, первого на тижнї, як двері були замкнені, де зібрались ученики задля страху перед Жидами, прийшов Ісус та й став посерединї, і рече їм: Упокій вам. І, се промовивши, показав їм свої руки, і бік свій. Зрадїли тодї ученики, побачивши Господа. Рече ж їм Ісус ізнов: Упокій вам. Яко ж післав мене Отець, і я посилаю вас.