Тодї Ісус, шестого дня перед пасхою, прийшов у Витанию, де був Лазар, що був умер, котрого воскресив із мертвих. Зробили тодї Йому вечерю там, і Марта послугувала, Лазар же був один із тих, що сидїли за столом. Мария ж, узявши литру мира нардового, правдивого, предорогого, намастила ноги Ісусу, та й обтерла волоссєм своїм ноги Його; господа ж повна була духу від мира. Каже тодї один з учеників Його, Юда Симонів Іскариоцький, що мав Його зрадити. Чому мира сього не продано за триста денариїв та не роздано вбогим? Сказав же се не того, що про вбогих дбав, а що злодїй був, і скриньку мав, і, що вкидано, носив. Рече тодї Ісус: Остав її; на день похорону мого приховала се. Вбогих бо маєте всякого часу з собою, мене ж не всякого часу маєте. Довідалось же багато народу з Жидів, що Він там, і поприходили не задля Ісуса одного, а щоб і Лазаря побачити, котрого воскресив із мертвих. Нарадили ся ж архиєреї, щоб і Лазаря вбити; бо многі через него приходили від Жидів, та й увірували в Ісуса.