Iсая 49:13-16

Радуйся, небо, й ти, земле, гомонїть, гори, з радощів; втїшив бо люд свій Господь, змилосердився до страдальників своїх. А Сион говорив: покинув мене Господь, і Бог мій забув мене! Хиба ж забуде молодиця своє немовлятко? хиба їй свого власного тїла жаль не буде? та хоч би й вона забула, то я не забуду тебе. Глянь, я написав тебе на долонях у себе; мури твої повсячасно перед очима в мене.

Безплатні плани читання та молитовні роздуми до Iсая 49:13-16