Мала ж і перва скиня установи служби, і сьвятиню людську. Споруджено бо перву скиню, а в нїй сьвітильник і стіл і предложеннє хлїбів, котра зветь ся: Сьвята. За другою ж завісою скиня, що звана: Сьвятая Сьвятих; мала вона золоту кадильницю і ковчег завіта, окований усюди золотом, а в ньому посудина золота з манною, і жезло Ааронове зацьвівше, і скрижалї завіта, а над ним херувими слави, отїнюючі ублагальню. Про се не слїд нинї говорити порізно. Як же се так устроєно, то в перву скиню завсїди входили сьвященики, правлячи служби; у другу ж раз у рік сам архиєрей, не без крові, котру приносить за себе і за людські провини. Сим ясує Дух сьвятий, що дорога у сьвятиню ще не явилась, доки перва скиня стоїть. Котра єсть образ часу настоящого, в котрому приносять ся і дари і жертви, що не можуть звершити по совістї того, хто служить, а були тілько в їжах і напитках, та у всяких обливаннях і установах тїла, накинуті аж до часу направи. Христос же, прийшовши яко Архиєрей грядущих благ, із більшою і звершенїщою скинею, нерукотвореною, се єсть не такого будування, анї з кровю козлиною, нї телячою, а своєю кровю, увійшов раз у сьвятиню, знайшовши вічне відкупленнє. Бо коли кров волова та козина і попіл з яловицї, окроплюючи осквернених, осьвячує на тїлесну чистоту; то скілько більше кров Христа, що Духом вічнїм принїс себе непорочного Богу, очистить совість вашу від мертвих дїл, щоб служити Богу живому?