Буття 41:9-36

Озветься ж дука винарський до Фараона: Мушу спогадати кривду мою. Розгнївився Фараон на раби свої та й укинув нас у темницю в дому гетьмана вартовницького, мене та дуку пекарського. І бачили ми сон обидва тієї ночі, я й він, кожному проти иншого снилось. Був же там із нами молодик Єврей, раб гетьманський вартовницький; і росказали ми йому, і виложив нам наші сни, кожному виложив сон його. Сталося ж, як виложив нам, так і справдилось: мене вернено на моє дуківство, а того повішено. Пославши ж Фараон, прикликав Йосифа. І виведено його негайно з хурдиги. І остригся він і перемінив одїж на собі, і прийшов до Фараона. Каже ж Фараон Йосифові: Бачив я сон, а хто б витолкував, такого нема; я ж чув про тебе, кажуть, що, чувши сни, вмієш толкувати. Відказуючи ж Фараонові Йосиф каже: Не я, нї! Бог дасть Фараонові відповідь упокійну. Каже ж Фараон Йосифові: Снилось менї: бачся, стою на березї річному. Аж се - із ріки вийшло семеро корів гарних і ситих, та й пасуться в лузї. Аж се - других семеро вийшло слїдом за ними, сухі і дуже погані видом і худі тїлом такі, що й не бачив я по всїй землї Египецькій. І пожерли семеро корови погані сїмох корів ситих. І як вони пожерли їх, не знати було, що вони ввійшли в утробу їх, і вид їх був такий самий, як і перш. Прокинувся я та й знов заснув. І бачив я вві снї мойму, неначе семеро колосків виросло з одного стебла повних і добрих. Другі ж семеро колосків тоненьких і спалених вітром виросли слїдом за ними. І пожерли семеро засохлі колоски і спалені вітром сїмох колосків добрих і повних. І росказав я віщунам, та не було нїкого, щоб менї те з'ясувати. І каже Йосиф Фараонові: Сон Фараонів один: що Бог творити ме, показав Фараонові. Семеро коров гарних - сїм років, і семеро колосся доброго - сїм років; сон один. І семеро коров худих і поганих, що вийшло за ними, сїм років, і семеро порожних колосків, спалених східним вітром, се буде сїм років голодних. Оце воно, що я сказав Фараонові: Що хоче Бог творити, він показав Фараонові. Дивись, оце настануть сїм лїт великого врожаю по всїй Египецькій землї. Прийде ж і сїм лїт голодних за ними; і забудуть про наддостаток в Египецькій землї, і погубить землю сю голоднеча. І не знати муть уроджаю в землї сїй від голоднечі тієї, що йде за ним; тяжка бо буде вельми. Приснився ж сон Фараонові двічі про те, що се постане від Бога, і незабаром приведе Бог се в дїло. Тим нехай Фараон вигледить чоловіка мудрого й зугадного, та й поставить його над Египецькою землею. Нехай се вчинить Фараон і поставить доглядника по землї, і нехай одбирає пятину в Египецькій землї у сїм роках уроджайних. І нехай громадять усяку харч за сїм добрих лїт, що настають, і нехай ссипають пшеницю під руку Фараонові, і нехай харчі приховують по городах. І буде харч прихована про запас землї на сїм років голодних, що настануть у землї Египецькій, щоб земля не погибла в голоднечу.