Буття 41:14-25

Пославши ж Фараон, прикликав Йосифа. І виведено його негайно з хурдиги. І остригся він і перемінив одїж на собі, і прийшов до Фараона. Каже ж Фараон Йосифові: Бачив я сон, а хто б витолкував, такого нема; я ж чув про тебе, кажуть, що, чувши сни, вмієш толкувати. Відказуючи ж Фараонові Йосиф каже: Не я, нї! Бог дасть Фараонові відповідь упокійну. Каже ж Фараон Йосифові: Снилось менї: бачся, стою на березї річному. Аж се - із ріки вийшло семеро корів гарних і ситих, та й пасуться в лузї. Аж се - других семеро вийшло слїдом за ними, сухі і дуже погані видом і худі тїлом такі, що й не бачив я по всїй землї Египецькій. І пожерли семеро корови погані сїмох корів ситих. І як вони пожерли їх, не знати було, що вони ввійшли в утробу їх, і вид їх був такий самий, як і перш. Прокинувся я та й знов заснув. І бачив я вві снї мойму, неначе семеро колосків виросло з одного стебла повних і добрих. Другі ж семеро колосків тоненьких і спалених вітром виросли слїдом за ними. І пожерли семеро засохлі колоски і спалені вітром сїмох колосків добрих і повних. І росказав я віщунам, та не було нїкого, щоб менї те з'ясувати. І каже Йосиф Фараонові: Сон Фараонів один: що Бог творити ме, показав Фараонові.