Буття 18:20-33

Рече ж Господь: Квилять велико до мене про Содом та Гоморру, і гріхи їх тяжкі вельми. Зійду ж та позирну, чи так воно дїється, як до мене голосять, чи нї, щоб знати. І повернулись ізвідти чоловіки до Содому, Авраам же ще стояв перед Господом. І приступить Авраам ближче й рече: Дак оце ти хочеш погубити й безвинних із винуватими? Може там знайдеться пятьдесять безвинних у городї. Чи то ж схочеш ти й їх погубити, і не помилуєш усього міста задля пятидесятьох, коли там будуть? Нї бо, не чини по глаголу сему, щоб убити праведника з нечестивим, і щоб у тебе було праведнику так, як нечестивому. Нї бо нї! Судячи суд у сїй землї, як тобі не вчинити правди? Рече ж Господь: Коди буде в Содомі пятьдесять праведників у городї, помилую ввесь город і все місто задля їх. І рече відказуючи Авраам: Оце завзявсь я промовляти до Господа мого, я ж земля і порох. Коли ж поменьшає праведників до сорока й пяти, чи вже ж бо погубиш через пятьох увесь город? І рече: Не погублю, коли знайду тамо сорок і пять. І завзявсь іще промовляти до його та й каже: Коли ж знайдеться таменьки сорок? І рече: не погублю й ради сорока. Що ж Господе, коли промовлю: А як знайдеться таменьки тільки трийцять? І рече: Не погублю й тридесятьох ради. І промовив: Оце ж наваживсь говорити до Господа: Коли ж знайдеться таменьки двайцятеро? І рече: Не погублю, коли знайдеться тамо двайцять. І каже: Що ж, Господе, коли промовлю ще раз: Коли ж знайдеться таменьки десятеро? І рече: Не погублю і десятьох ради. Одійшов же Господь, переставши глаголати до Авраама. І вернувсь Авраам на місце своє.