Сталось у трийцятому роцї, у четвертому місяцї, на пятий день місяця, як був я між полонянами над Ховар-річкою, одверзлись небеса, й я побачив видива Божі. На пятий день місяця - се був пятий рік після того, як одведено царя Йоакима в неволю - Надійшло слово Господнє до Езекиїла Вузієнка, сьвященника, в Халдейській землї, при Ховар-річцї, й зійшла на його сила Господня. Бачив же я - схопився завірухою вітер від півночі, знялась величезна хмара й клубом огонь, та проміннє навкруги його, а з середини його, наче блискуча мідь ув огнї, А з него показалась подобина чотирьох зьвірят; вид же їх був такий: образ їх був чоловічий. І в кожного було чотирі обличчя, і в кожного - четверо крил. А ноги в їх були прості, а ступнї в їх були, як у телця, й бризькали вони іскрами, як розпалена мідь бризькає. А під крильми в їх із чотирьох боків були людські руки; й обличчя у них і крила в них - у всїх чотирьох. А крильми торкались вони одно до одного; обличчя й крила в їх не повертались, як ійшли вони: кожне простувало перед себе. Подоба обличь їх: - зпереду було лице людське, правобіч - лице левине, лївобіч - лице бичаче в усїх чотирьох, понад тими - лице орлове в усїх чотирьох; І лиця їх і крила їх угорі були роздїлені, та в кожного по двоє крил сходилось одно з одним, а двоє вкривали тїло їм. І йшли вони, кожен у сторону перед себе; куди поривав їх дух, туди й ійшли вони; йдучи ж, не повертались. А вид тих животин був, наче жар огняний, як смолоскипи; огонь ходив між тими животинами сюди й туди, й блищав огонь вельми ясно, й вилїтали з огню блискавки. І ввихаллись животини сюди й туди, наче блискавиця мигає. І придивлявся я тим животинам, аж ось - на землї коло тих животин по одному колесу перед чотирьома лицями їх. І були колеса видом і роботою, наче блискучий хризолит, і всї четверо були однаковісїнькі, а по вигляду їх і по спорудї здавалось, неначе одно колесо було в другому колесї. А йдучи, йшли вони на чотирі боки; не звертали на бік, ідучи. Обіддє ж їх - високе й страшне, й було повно очок в обіддї навкруги в усїх чотирьох. І як ійшли животини, так ійшли й колеса коло їх, а як вони здіймались угору від землї, здіймались і колеса. Куди хотїв ійти дух, туди йшли й вони, й здіймались колеса заразом із ними; дух бо тих животин був у колесах. Коли ті йшли, так ійшли й колеса, а як ті стояли, то стояли й вони, як же ті здіймались від землї, здіймались і колеса заразом із ними; бо дух животин був у колесах. А над головами в животин була подобина твердинї, блискуча, як подобина пречудного кришталю, що понад головами в їх розпростирався. А під твердинею розпростирались їх крила, просто одно до другого, й в кожної було їх по двоє, що вкривали їм тїло. І як вони йшли, чув я шум їх крил, нїби бурханнє великої води, неначе грім Всемогучого, голосний шум, як се гуде в військовому таборі; а коли вони з'упинялись, то крила спускали. Бо як давався чути голос з понад твердинї, що була над головами в їх, тодї вони з'упинялись і опускали крила. А понад твердинею, що була над головами в їх, була подобина престолу, з вигляду, як би з каменя сафиру, а над подобинею престолу видко було подобину чоловіка, що седить на йому. І видїв я наче палаючу мідь, як огняне сяєво в серединї його кругом; від поясницї його й висше, та й від виду поясницї його й низше бачив я, наче огонь, і було проміннє навкруги. Якою буває веселка на облаках в дощовий день, такий вид мало те сяєво навкруги.
Біблія
Біблія для діточок
