Екклезiяст 2:18-25

І зненавидїв я всю працю мою, що працював під сонцем; бо маю все те зіставити другому, хто постане по менї. А хто знає, чи він буде мудрий, чи дурний? Однакже він буде панувати над тим усїм, що я трудом здобував, та показав себе мудрим під сонцем. І ось - марнота! І я одвернувся й вговорював моє серце, відречись усього, над чим працював під сонцем; Инший бо працює з розумом, розсудливо й корисно, та й мусить покинути працю свою комусь такому, що не робив нїчого в тому, як коли б воно йому належалось. Се марнота, се річ вельми сумна! Бо що буде чоловікові за всї працї його, що томив себе, й за всю журбу серця свого під сонцем? Щодня він журився й побивався, ба й у ночі не було впокою. Чи ж не марнота се? Не у власті людській і се добро, щоб їсти да пити й насолоджувати душу свою тим, що працею здобув. Я пересьвідчивсь, що й се з руки Божої; Бо хто може їсти і вживати без його ласки?