І так, Филип, прийшовши в город Самарийський, проповідував їм Христа. І вважав народ на слова Филипові однодушно, слухавши і бачивши ознаки, що він робив. З многих бо, що мали духів нечистих, виходили вони, ревучи великим голосом; і многі розслаблені і криві сцїлялись. І стались радощі великі в городї тому. Один же чоловік, на ймя Симон, пробував перше у городї, і чарував та дивував народ Самарийський, кажучи, що він хтось великий. На него вважали всї від малого до старого, кажучи: Сей єсть велика сила Божа. Вважали ж на него через те, що доволї часу чарами дивував їх. Як же увірували Филипу, що благовіствував про царство Боже й імя Ісуса Христа, то хрестились і чоловіки й жінки. Увірував же і сам Симон, і, охрестившись, пробував у Филипа; а, видївши ознаки й чудеса великі, дивував ся. Почувши ж апостоли в Єрусалимі, що прийняла Самария слово Боже, послали до них Петра та Йоана, котрі прийшовши, молили ся про них, щоб прийняли Духа сьвятого. (Ще бо нї на кого з них не зійшов, а тільки охрещені були в імя Господа Ісуса.) Тодї клали руки на них, і прийняли вони сьвятого Духа. Видївши ж Симон, що положеннєм рук апостолських даєть ся Дух сьвятий, принїс їм грошей, говорячи: Дайте й менї власть таку, щоб, на кого я положу руки, прийняв Духа сьвятого. Петр же рече до него: Нехай срібло твоє з тобою буде на погибель, бо дар Божий думав єси за гроші здобути. Нема для тебе частини, анї долї в речі сїй, серце бо твоє не праве перед Богом. Покай ся ж у ледарстві сьому твоїм, та благай Бога: може відпустить ся тобі думка серця твого. Бо в жовчі гіркости і в увязї неправди виджу тебе. Озвав ся ж Симон та й каже: Молїть ся ви за мене Господу, щоб нїщо не найшло на мене, що ви сказали. Ті ж, що сьвідкували, глаголавши слово Господнє, вернулись у Єрусалим, і в многих селах Самарийських благовіствували. Ангел же Господень промовив Филипові, глаголючи: Устань, та йди на полуднє дорогою, що йде з Єрусалиму в Газу; вона пуста. І вставши пійшов; і ось чоловік із Єтіопиї, євнух, вельможа Кандакиї, царицї Єтіопської, що був над усїм скарбом її; він приходив поклонитись у Єрусалим; і вертав ся, а сидячи на возї своїм, читав пророка Ісаїю. Рече ж Дух Филипові: Приступи та пристань до воза сього. Приступивши ж Филип, почув його, як читав пророка Ісаїю, і рече: Чи розумієш, що читаєш? Він же каже: Як бо можу, коли нїхто не наведе мене? І просив Филипа, щоб, вилїзши, сїв з ним. Місце ж писання, що читав, було се: Як овечку на зарізь ведено Його; й як ягня перед тим, хто стриже його, безголосе, так не відкриває уст своїх. У приниженню Його суд Його взято; рід же Його хто з'ясує? бо береть ся з землї життє Його. Озвав ся ж євнух, і каже до Филипа: прошу тебе, про кого пророк глаголе се? про себе, чи про иншого кого? Відкривши ж Филип уста свої, і почавши від писання сього, благовіствував йому Ісуса. Верстаючи ж дорогу, прибули до води; й каже євнух: Ось вода; що боронить менї охреститись? Рече ж Филип: Коли віруєш усїм серцем, то можна. Озвавши ся ж, каже: Вірую, що Син Божий Ісус Христос. І звелїв з'упинити воза; й увійшли обидва в воду, Филип і євнух; і охрестив його. Як же вийшли з води, Дух Господень ухопив Филипа, і не бачив його більш євнух; і пійшов дорогою своєю, радуючись. Филип же опинивсь ув Азотї, і проходячи проповідував по всїх городах, аж доки прийшов у Кесарию.
Біблія
Біблія для діточок
