А як скінчив ся день пятидесятницї, були всї однодушно вкупі. І роздав ся зразу гук із неба, мов би од віючого буйного вітру, й сповнив увесь дім, де вони сидїли. І явились їм подїлені язики, нїби огняні, і сїв на кожному з них. І сповнились усї Духом сьвятим, і почали розмовляти иншими мовами, як Дух давав їм промовляти. Домували ж у Єрусалимі Жиди, люде побожні, з усякого народу під небом. Як же роздав ся сей голос, зійшлось множество, і стрівожились, бо чув кожен, що вони говіркою їх розмовляють. Здуміли ся ж усї і дивувались, говорячи один до одного: Чи не всї оце сї, що розмовляють, Галилейцї? Як же се чуємо кожний власну говірку свою, в якій родились, Парфяне, й Мидяне, й Єламити, й що домуємо в Мезопотамії, і в Юдеї, і Каппадокиї, і Понтї, і Азиї, і Фригиї, і Памфилиї, й Єгиптї, і в сторонах Ливийських, що коло Киринеї, і захожі Римляне, й Жиди, і нововірцї, Критяне й Араби, чуємо, що вони розмовляють нашими мовами про величчє Боже? Здуміли ся ж усї, і в сумнїві казали один до одного: Що се має бути? Инші ж, сьміючись, казали, що молодим вином повпивались.
Біблія
Біблія для діточок
