Дії 16:16-40

Стало ся ж, як ми йшли на молитву, зустріла нас одна дївчина, що мала духа віщого, і котра заробіток великий давала панам своїм, ворожачи. Ся, йдучи слїдом за Павлом та за нами, покликувала, кажучи: Сї люде - слуги Вишнього Бога, що звіщають нам дорогу спасення. Робила ж се многі днї. Далїй Павел, розсердившись і обернувшись, рече духові: Повелїваю тобі імям Ісуса Христа, вийди з неї. І вийшов тієї ж години. Видївши ж пани її, що пропала надїя заробітку їх, схопивши Павла та Силу, потягли їх на майдан до князїв. І привівши їх до воївод, казали: Сї люде вельми трівожать город наш, бувши Жидами, і навчають звичаїв, котрих не годить ся нам приймати, анї робити, бувши Римлянами. І встав народ проти них, а воїводи, роздерши одежу їх, звелїли бити їх. І завдавши їм багато ран, повкидали в темницю, звелївши темничнику пильно стерегти їх Котрий прийнявши такий наказ, повкидав їх у саму середню темницю і позабивав ноги їх у колоду. О півночі Павел та Сила молившись славили Бога піснею, і чули їх вязники. Нараз став ся великий трус, так що аж підвалини в вязницї захитались; і повідчинялись зараз усї двері, і поспадали кайдани з усїх. Прокинувши ся ж темничник од сну, та побачивши відчинені двері темницї, вийнявши меч, хотїв себе вбити, думаючи, що повтїкали вязники. Покликнув же голосом великим Павел, говорячи: Не роби собі нїчого лихого, всї бо ми тут. Попросивши ж сьвітла, вбіг трусячись, і припав до Павла та Сили, а, вивівши їх геть, каже: Добродїї, що менї робити, щоб спастись? Вони ж рекли: Віруй в Господа Ісуса Христа, то спасеш ся ти і дім твій. І глаголали йому слово Господнє, і всїм, що в дому його. І, взявши їх тієї ж нічної години, пообмивав рани, та й охрестив ся сам і всї його зараз. І, повівши їх у господу свою, заставив перед ними стіл, і веселив ся з усїм домом, увірувавши в Бога. Як же настав день, прислали воїводи паличників, кажучи: Відпусти людей сих. Звістив же темничник про сї слова Павла, що прислали воїводи, щоб відпустити вас; Павел же рече: Бивши нас прилюдно неосуджених людей римських, повкидали в темницю, а тепер потай нас виганяють? Нї бо, а нехай самі, прийшовши, виведуть нас. Звістили ж воїводам паличники слова сї; і перелякались, почувши, що вони Римляне. І прийшовши благали їх, і вивівши просили, щоб вийшли з города. І, вийшовши вони з темницї, прийшли до Лидиї, і, побачивши братів, утїшили їх, та й пійшли.