Зволили тодї апостоли і старші і вся церква вибраних мужів з між себе післати в Антиохию з Павлом та Варнавою: Юду, названого Варсавою, та Силу, мужів-проводирів між братами, написавши через руки їх так: Апостоли та старші і брати - братам з поган, що в Антиохиї, і Сириї і Киликиї, радуйте ся. Яко ж чули ми, що деякі з між нас вийшовши, потрівожили вас словами і захитали душі ваші, говорячи, щоб обрізувались та хоронили закон, чого ми їм не наказували; то зволилось нам, зібравшим ся однодушно вибраних мужів післати до вас з любими нашими Варнавою та Павлом, людьми, що віддавали душі свої за імя Господа нашого Ісуса Христа. Післали ми оце Юду та Силу, котрі й самі розкажуть про те словом. Зволилось бо сьвятому Духу та й нам, нїякої тяготи більш не накладувати вам, опріч сього конечного: щоб удержувались від жертів ідолам, та крови, та давленого, та блуду. Від чого оберегаючи себе, добре робити мете. Бувайте здорові. Послані ж прийшли в Антиохию і, зібравши громаду, подали посланнє. Прочитавши ж (ті), зрадїли від сього потїшення. Юда ж та Сила, будучи самі пророками, многими словами втїшали братів і утверджували. Пробувши ж (там якийсь) час, відпущені були з упокоєм од братів до апостолів. Зволив же Сила зостатись там. Павел же та Варнава пробували в Антиохиї, навчаючи та благовіствуючи слово Господнє з многими иншими. По кількох же днях рече Павел до Варнави: Вернувшись одвідаємо братів наших по всїх городах, де проповідували ми слово Господнє, як вони мають ся. Варнава ж раяв узяти з собою Йоана, званого Марком. Павло ж не удостоїв брати з собою того, хто одлучивсь од них з Памфилиї, і не пійшов з ними на дїло. Постала ж ріжниця, так, що вони розлучились між собою; і Варнава, взявши Марка, поплив у Кипр, Павел же, вибравши Силу, пійшов, переданий благодатї Божій від братів, і проходив Сирию і Киликию, утверджаючи церкви.