Перве оповіданнє написав я, Теофиле, про все, що Ісус робив і навчав, аж до дня, котрого вознїс ся, заповідавши через Духа сьвятого апостолам, котрих вибрав; перед котрими являв ся Він живий після муки своєї у многих ознаках; і бачили Його сорок днїв, і глаголав про царство Боже; і, зібравши їх, заповів їм, з Єрусалиму не виходити, а дожидатись обітування Отця, що про Него чули від мене. Бо Йоан хрестив водою: ви ж хрестити метесь Духом сьвятим по немногих сїх днях. Вони ж зійшовшись питали Його, кажучи: Господи, чи не під сей час поставиш Ти знов царство Ізраїлське? Рече ж до них: Не вам єсть розуміти час і пору, що Отець положив у своїй властї. А приймете силу, як зійде сьвятий Дух на вас; і будете менї сьвідками в Єрусалимі й у всїй Юдеї і Самариї, і до краю землї. І, се промовивши, як дивились вони, знявсь угору, і хмара взяла Його від очей їх. І, як вони пильно дивились на небо, як Він відходив, аж ось два мужі стали перед ними в білій одежі, котрі й сказали: Мужі Галилейські, чого стоїте, дивлячись на небо? Сей Ісус, узятий од вас на небо, так прийде, як видїли ви Його, сходячого на небо.