2-а Самуїлова 7:1-17

Одного разу, як царь жив у своїй палатї, а Господь дарував йому впокій перед усїма ворогами його, Промовив царь до пророка Натана: Оце я живу в кедровій палатї, а скриня Господня находиться за наметовими полотнами! І відказав Натан цареві: Все, що маєш на серцї, чини, бо з тобою Господь. Але тієї самої ночі було слово Господнє до Натана: Ійди, скажи рабові мойму Давидові: Так говорить Господь: Чи тобі ж та будувати менї дім на пробуток? Адже ж я не пробував в домі з того часу, як вивів синів Ізрайлевих із Египту та й по сей день, а ходив у наметї й скринї! Чи промовив же я хоч слово, блукаючи з Ізраїлем кругом, которому з поколїнь, що його призначував пасти мій нарід, Ізраїля: Чому не збудуєте менї кедрової палати? Оце ж скажи слузї мойму Давидові: Так говорить Господь Саваот: Покликав я тебе з овечого пасовища, щоб ти був князем над моїм народом Ізраїлем, І був з тобою всюди, куди нї обертавсь єси, й повикоренював поперед тебе всїх ворогів твоїх, і вчинив імя твоє великим, рівне іменням найбільших на землї, І вкажу я народові мойму Ізраїлеві місце й насаджу його там, і буде супокійно жити на свойму місцї, й не буде вже більш тревожитись, і безбожні люде не тїснити муть його більш, так як уперед, З того часу, як поставив я суддї над моїм народом Ізраїлем; і пошлю тобі впокій перед усїма ворогами твоїми. І Господь звіщає отсе тобі, що Господь збудує тобі дом. А як сповниться твій час, і ти спочнеш з отцями твоїми, то я призначу потомство твоє по тобі, що вийде з тїла твого, наслїдником твоїм, і вчиню довговічним царство його. В ін збудує дом іменнї мойму, й я впотужню царський престол його на віки. Я буду йому отцем, а він буде менї сином, а коли він провинить, покараю його людською лозиною й людськими карами; Милостї ж моєї не відійму від нього, як відняв я від Саула, що його відкинув перед очима твоїми. І буде непорушний дом твій й царство твоє передо мною во віки, й престол твій стояти ме віками. Всї отсї слова й все те видиво переказав Натан Давидові.