2 Коринтяни 11:1-15

2 Коринтяни 11:1-15 UKRK

Ой коли б ви трохи потерпіли моє безумство! а таки потерпите мене. Бо я ревную про вас ревностю Божою; я бо заручив вас одному мужові, щоб чистою дївою привести перед Христа. Бою ся ж, щоб, як змій Єву обманив лукавством своїм, так не попсувались думки ваші, (одвернувши) від простоти в Христї. Бо коли ж хто, прийшовши, иншого Христа проповідує, котрого ми не проповідували, або духа иншого ви приймаєте, котрого не прийняли, або инше благовістє, котрого не одержали; то ви були б дуже терпіливі. Думаю бо, що я нїчим не зоставсь позаду переднїх апостолів. Хоч бо я й неук словом, та не розумом; нї, ми знані у всьому між вами. Або гріх я зробив, себе смиряючи, щоб ви пійшли вгору, бо даром благовістє Боже проповідував вам? Од инших церков брав я, приймаючи плату, на служеннє вам; і, прийшовши до вас, та й бувши в недостатку, не був я нїкому важким; бо недостаток мій сповнили брати мої, що прийшли з Македониї; та й у всьому я хоронив себе, щоб не бути вам важким, і хоронити му. (Як) істина Христова є в менї (так вірно), що похвала ся не загородить ся від мене в сторонах Ахайських. Чого ж? хиба, що не люблю вас? Бог знає (те). Що ж роблю, те й робити му, щоб відтяти причину тим, що хочуть причини, щоб чим хвалять ся, (у тому) показались як і ми. Бо такі лжеапостоли, робітники лукаві, прикидають ся апостолами Христовими. І не диво: сам бо сатана прикидаєть ся ангелом сьвітлим. Не велика ж річ, коли й слуги його прикидають ся слугами правди. Конець їх буде по дїлам їх.