Се бо хвала наша, сьвідченнє совісти нашої, що ми в простотї і чистотї Божій, не в мудрости тїлесній, а в благодатї Божій жили на сьвітї, більше ж у вас. Не инше бо пишем вам, як або що читаєте, або розумієте; маю ж надїю, що й до кінця зрозумієте, як і зрозуміли нас від части, що ми хвала вам, яко ж і ви нам у день Господа нашого Ісуса Христа. І в сїй певнотї хотїв був я прийти до вас перше, щоб і другу благодать мали, а через вас пройти в Македонию, і знов з Македониї прийти до вас, а ви щоб провели мене в Юдею. Сього бажаючи, хиба я легким розумом що робив? або що задумую, чи по тїлу задумую, щоб було в мене то так - так, то, нї - нї. Вірен же Бог, що слово наше до вас не було "так" і "нї". Бо Син Божий Ісус Христос, вам нами проповідуваний, мною та Сильваном, та Тимотеєм, не був "так" і "нї", а було у Йому "так". Бо скільки обітниць Божих, то (все) в Йому "так" і в Йому "амінь", на славу Божу через нас. Той же, що утверджує нас із вами у Христа й намастив нас - Бог, Він і запечатав нас, і дав задаток Духа в серцях наших. Я ж сьвідком Бога призиваю на свою душу, що, щадивши вас, ще не прийшов в Коринт. Не тому, що ми пануємо над вірою вашою; нї, ми помічники вашої радости, бо ви стоїте вірою.
Біблія
Біблія для діточок
