безоднею вкрив Ти її, немов шатою. Стала вода над горами, від погрози Твоєї вона втекла, від гуркоту грому Твого побігла вона, виходить на гори та сходить в долини, на місце, що Ти встановив був для неї. Ти границю поклав, щоб її вона не перейшла, щоб вона не вернулася землю покрити. Він джерела пускає в потоки, що пливуть між горами,
напувають вони всю пільну звірину, ними дикі осли гасять спрагу свою. Птаство небесне над ними живе, видає воно голос з-посеред галузок. Він напоює гори з палаців Своїх, із плоду чинів Твоїх земля сититься. Траву для худоби вирощує, та зеленину для праці людині, щоб хліб добувати з землі, і вино, що серце людині воно звеселяє, щоб більш від оливи блищало обличчя, і хліб, що серце людині зміцняє. Насичуються Господні дерева, ті кедри ливанські, що Ти насадив, що там кубляться птахи, бузько, кипариси мешкання його. Гори високі для диких козиць, скелі сховище скельним звіринам