І сталося, як вони йшли, коли Давид вертався, побивши филистимлянина, то повиходили жінки зо всіх Ізраїлевих міст, щоб співати та танцювати назустріч царя Саула, із бубнами, із радістю, та з цимбалами.
І викрикували ті жінки, що грали, та й казали: Саул повбивав свої тисячі, а Давид десятки тисяч свої! І дуже запалився Саулів гнів, і та річ була неприємна йому, і він сказав: Давидові дали десятки тисяч, а мені дали тисячі, йому бракує ще тільки царювання! І від того дня й далі Саул дивився заздрісним оком на Давида. І сталося другого дня, і напав злий дух від Бога на Саула, і він став несамовитий в себе вдома, а Давид грав своєю рукою, як щоденно, а в Сауловій руці був спис. І кинув Саул списа, кажучи про себе: Ударю в Давида, і приб’ю його до стіни! Та Давид два рази ухилився від нього. І боявся Саул Давида, бо з ним був Господь, а від Саула Він відступив.
І віддалив його Саул від себе, і настановив його собі тисячником, і він виходив на війни, і вертався перед народом. І мав Давид поводження в усіх дорогах своїх, і з ним був Господь. І побачив Саул, що той має велике поводження, і налякався його. А ввесь Ізраїль та Юда любили Давида, бо він виходив на війни, і вертався перед ними.
Біблія
Біблія для діточок
