Римлян 10:1-21

Римлян 10:1-21 УТТ

Брати, бажання мого серця і молитва до Бога — [за Ізраїль] на спасіння. Свідчу їм, що вони мають Божу ревність, але не розумну. Оскільки не розуміючи Божої праведності й силкуючись встановити власну праведність, вони не підкорилися Божій праведності. Завершення Закону — Христос: для оправдання кожного, хто вірує. Мойсей пише про ту праведність, що від Закону: Людина, яка виконуватиме його, буде ним жити. А про праведність, що з віри, говорить так: Не кажи у своєму серці: Хто ж підніметься на небо? — це значить — звести Христа додолу; або: Хто ж зійде в безодню? — це значить — Христа з мертвих підняти. А що каже [Писання]? Близько до тебе слово, воно у твоїх устах і у твоєму серці, — тобто слово віри, яке проповідуємо. Якщо визнаєш своїми устами Господа Ісуса й повіриш у своєму серці, що Бог підняв Його з мертвих, то спасешся. Бо серцем віримо для праведності, а устами визнаємо для спасіння. Писання каже: Кожний, хто вірить у Нього, не буде засоромлений! Немає різниці між юдеєм і греком, бо один Бог для всіх — щедрий для всіх, хто кличе Його. Бо кожний, хто тільки прикличе Господнє Ім’я, буде спасенний. Але як прикликатимуть Того, у Кого не повірили? І як повірять у Того, про Кого не чули? І як почують без проповідника? А як можуть проповідувати, якщо не будуть послані? Так, як написано: Які гарні ноги в благовісників [миру, у благовісників] добра! Але не всі послухалися Євангелія! Ісая каже: Господи, хто ж повірив тому, що почув від нас? Тому віра — від слухання, а слухання — через Слово Христа. Але я кажу: Хіба вони не чули? Адже по всій землі понеслася їхня вістка, і їхні слова — до кінців світу! І ще кажу: Хіба Ізраїль не знав? Першим говорить Мойсей: Я пробуджу у вас ревнощі «не народом», — народом нерозумним викличу у вас обурення! Ісая сміливо каже: Знайшли Мене ті, які Мене не шукали; відкрився Я тим, які про Мене не розпитували. А до Ізраїля говорить: Весь день простягав Я Свої руки до народу непокірного, який Мені суперечить.

Безплатні плани читання та молитовні роздуми до Римлян 10:1-21