Отже, коли є якась втіха в Христі, коли є якась відрада в любові, коли є якась спільність духа, коли є якесь милосердя і щедрість,
доповніть мою радість, щоб ви думали те саме, мали ту саму любов, були однодушні й однієї думки.
Нічого не робіть наперекір чи з марнославства, але в покорі вважайте одне одного більшим за себе.
Нехай кожний дбає не про себе, а про інших.
Плекайте в собі ті самі думки, що й у Христі Ісусі.
Він, маючи Божу природу, не вважав посяганням бути рівним Богові,
але понизив Самого Себе, прийнявши образ раба, постав у подобі людини і з вигляду був як людина;
Він упокорив Себе, був слухняним аж до смерті, і до смерті хресної.
Тому Бог надзвичайно звеличив Його та дав Йому Ім’я, яке вище всякого іншого імені,
аби перед Ім’ям Ісуса поклонилося кожне коліно — і піднебесних, і земних, і підземних;
і щоб кожною мовою для слави Бога Отця було визнано, що Ісус Христос — це Господь.
Тому, мої любі, так як ви завжди були слухняні, не тільки коли я був присутній, але значно більше тепер, коли я відсутній, зі страхом і трепетом звершуйте своє спасіння.
Адже то Бог за Своєю доброю волею викликає у вас і бажання, і дію.
Усе робіть без нарікань і сумніву,
щоб ви, непорочні та чисті, були бездоганними Божими дітьми серед лукавого й розбещеного роду, серед якого ви сяєте, мов світила у світі,
дотримуючи слово життя мені для похвали в день Христа, що я недаремно біг, недаремно трудився.
Та хоч і приношу себе на служіння і в жертву вашої віри, я радію і веселюся разом з усіма вами.
Так само й ви радійте та веселіться разом зі мною.