І народ почав нарікати перед Господом на злі обставини. І Господь, запалавши гнівом на Мойсея, і розгорівся між ними Господній вогонь і поглинув якусь частину табору. Тож народ заволав до Мойсея. А Мойсей помолився до Господа, і вогонь ущух. І названо те місце Загорання, бо між ними розгорівся Господній вогонь. Натовп різношерстих людей, які були між ними, сповнилися сильною пожадливістю і, сівши, вони заплакали, а разом з ними — і ізраїльські сини, та й сказали: Хто нас нагодує м’ясом? Ми згадуємо рибу, яку їли даром в Єгипті, огірки, дині, порей, цибулю і часник. Тепер же наша душа зів’яла; нічого немає перед нашими очима — лише одна манна. А манна — мов насіння коріандру, а на вигляд, як гірський кришталь. А народ ходив і збирав; і мололи її на жорнах чи товкли в ступі, і варили її в горщику, і робили з неї коржики, і був смак її — наче смак коржів, приготованих на олії. Тож коли на табір вночі спадала роса, тоді випадала з нею і манна. І Мойсей почув, як вони плакали у своїх групах — кожний біля своїх дверей. Господь запалав гнівом, і в очах Мойсея це було злом. І Мойсей промовив до Господа: Навіщо Ти вчинив таке зло Своєму слузі, і чому я не знайшов милості у Твоїх очах, що Ти поклав нападки цього народу на мене? Хіба я зачав у лоні весь цей народ, чи я їх породив, що Ти мені кажеш: Візьми їх на своє лоно, як годувальниця бере грудну дитину, щоб привести в край, котрий Я пообіцяв у клятві їхнім батькам? Звідки в мене м’ясо, щоб дати всьому цьому народові? Адже вони плачуть переді мною, кажучи: Дай нам м’яса, щоб ми наїлися! Я сам не в змозі носити цей народ, бо дуже тяжкою для мене є ця справа. Якщо ж Ти таким чином поступаєш зі мною, то вбий мене, якщо я знайшов милість у Твоїх очах, щоб мені не бачити мого страждання.