Першого дня Опрісноків, коли приносили пасхальну жертву, Його учні говорять Йому: Де Ти хочеш, щоб ми пішли приготувати пасху, аби Ти спожив?
Він посилає двох Своїх учнів і каже їм: Ідіть до міста, зустріне вас чоловік, який буде нести в глечикові воду, — ступайте за ним.
Куди він увійде, скажіть господареві того дому, що Вчитель каже: Де Моя світлиця, в якій Я буду споживати з Моїми учнями пасху?
І він вам покаже велику кімнату: прибрану, готову; там ви і приготуйте для нас.
І відійшли учні, і прийшли в місто, і знайшли так, як Він сказав їм, — і приготували пасху.
А коли настав вечір, Він прийшов з дванадцятьма.
І як вони сиділи за столом та їли, Ісус сказав: Запевняю вас, що один з вас, який їсть зі Мною, видасть Мене.
Вони почали сумувати й один за одним запитували Його: Чи не я? [І інший: Чи це не я?]
Він же сказав їм: Один з дванадцятьох, хто вмочає зі Мною в одній мисці.
І хоча Син Людський іде так, як написано про Нього, та горе тій людині, через яку Син Людський буде виданий. Краще було б тій людині не народитися!
Коли вони їли, [Ісус] узяв хліб, поблагословив, переломив, подав їм і сказав: Прийміть, [споживайте], це тіло Моє!
І взявши чашу, Він віддав подяку, подав їм — і всі пили з неї.
І Він промовив до них: Це кров Моя [Нового] Завіту, яка проливається за багатьох.
Запевняю вас, що більше не буду пити з плоду виноградного аж до того дня, коли його буду пити новим у Божому Царстві!