І сталося тими днями, що вийшов указ кесаря Августа переписати всю землю.
Цей перепис уперше відбувся, як Сирією володів Кириній.
І йшли всі записатися, кожний до свого міста.
Пішов і Йосиф з Галилеї, з міста Назарета, до Юдеї, до міста Давидового, що зветься Вифлеємом, — бо був він з дому та з роду Давидового, —
записатися з Марією, зарученою з ним [жінкою], яка була вагітна.
І сталося ж так, що коли вони були там, сповнилися дні, щоб їй народити.
І вона народила свого Первістка — Сина, сповила Його й поклала в яслах, оскільки в гостиниці не було для них місця.
А в тій місцевості були пастухи, які вночі перебували в полі та стерегли свою отару.
Аж [ось] Господній ангел став між ними, і слава Господня осяяла їх, і вони були охоплені великим страхом.
Та ангел сказав їм: Не бійтеся, бо я звіщаю вам велику радість, яка буде для всього народу:
для вас сьогодні в місті Давида народився Спаситель, Який є Христос Господь.
А ось вам ознака: знайдете сповите Немовля, Яке лежить у яслах.
І раптом з’явилася біля ангела сила-силенна небесного війська; вони хвалили Бога і проголошували:
Слава Богові на висоті, а на землі — мир у людях доброї волі!
І сталося, що коли ангели відійшли від них на небо, пастухи почали говорити один одному: Ходімо у Вифлеєм і погляньмо, що там сталося, про що Господь сповістив нам!
Поспішаючи, вони прийшли та знайшли Марію, Йосифа й Немовля, Яке лежало в яслах.
Побачивши, вони розповіли про те, що було сказано їм про цю Дитину.
І всі ті, які чули, здивувалися зі сказаного їм пастухами.
Марія ж зберігала всі ці слова, беручи до свого серця.
А пастухи повернулися, славлячи й вихваляючи Бога за все, що чули та бачили, як їм було сказано.
Як виповнилося вісім днів, — коли мали обрізати Його, — то дали Йому Ім’я Ісус, як проголосив ангел ще перед Його зачаттям в утробі.
І коли, згідно із Законом Мойсея, минули дні очищення, то принесли Його до Єрусалима, щоби поставити перед Господом,
як то записано в Господньому Законі: кожне немовля чоловічої статі, яке є первородним, назветься святим для Господа.
І щоб скласти жертву, згідно зі сказаним у Законі Господнім, — дві горлиці або два молодих голуби.
В Єрусалимі був один чоловік на ім’я Симеон, людина праведна й побожна, який очікував утіхи Ізраїля, і Святий Дух був на ньому.
І було йому обіцяно Духом Святим, що він не побачить смерті, доки не побачить Христа Господнього.
І привів його Дух до храму. Коли батьки внесли Немовля Ісуса, щоби зробити з Ним за законним звичаєм,
він узяв Його на руки, віддав хвалу Богові, та й сказав:
Нині відпускаєш Свого раба, Владико, згідно зі Своїм словом, у мирі,
бо мої очі побачили Твоє Спасіння,
яке Ти приготовив перед обличчям усіх народів:
Світло відкриття для язичників і славу Твого народу Ізраїля!
І Його батько та мати дивувалися тим, що говорилося про Нього.
А Симеон поблагословив їх і сказав Марії, Його матері: Ось, Цей поставлений на падіння і на піднесення багатьох в Ізраїлі, як ознака суперечок;
і тобі самій меч прошиє душу, щоб відкрилися думки багатьох сердець!
І була тут Анна — пророчиця, дочка Фануїла з роду Асира; вона дожила до глибокої старості, а з чоловіком прожила сім років від дівоцтва свого;
вдова вісімдесяти чотирьох років, яка не відходила від храму, служачи вдень і вночі постом та молитвами.
Прийшовши в той час, вона прославляла Господа і говорила про Нього всім, хто чекав на викуплення Єрусалима.
А як виконали все за Законом Господнім, вони повернулися до Галилеї, до свого міста Назарета.
Дитина ж росла й міцніла, сповнюючись мудрості, і благодать Божа була на Ній.
Його батьки щороку ходили в Єрусалим на свято Пасхи.
І коли виповнилося Йому дванадцять років, вони за звичаєм пішли на свято [в Єрусалим].
А як закінчилися дні свята, вони поверталися, а Хлопець Ісус залишився в Єрусалимі; та не знали того Його батьки, [Йосиф і мати].
Вони думали, що Він десь у натовпі. Пройшли день дороги і стали шукати Його поміж родичами та знайомими;
і, не знайшовши, вони повернулися до Єрусалима й там шукали Його.
І сталося, що через три дні знайшли Його в храмі; Він сидів серед учителів, слухав їх та розпитував.
Усі, які слухали, дивувалися з Його розуму та відповідей.
Побачивши Його, вони здивувалися; і мати Його сказала Йому: Дитино, чому Ти нам таке вчинив? Ось Твій батько і я, страждаючи, шукали Тебе.
А Він відповів їм: Чому ж ви шукали Мене? Хіба ви не знали, що Мені треба бути при справах Мого Отця?
Та вони не зрозуміли тих слів, які Він їм сказав.
І пішов Він з ними, і прибув у Назарет, і слухався їх. А Його мати зберігала всі ті слова у своєму серці.
А Ісус набував мудрості, віку та благодаті — у Бога і в людей.
Біблія
Біблія для діточок
