Луки 2:1-21

І сталося тими днями, що вийшов указ кесаря Августа переписати всю землю. Цей перепис уперше відбувся, як Сирією володів Кириній. І йшли всі записатися, кожний до свого міста. Пішов і Йосиф з Галилеї, з міста Назарета, до Юдеї, до міста Давидового, що зветься Вифлеємом, — бо був він з дому та з роду Давидового, — записатися з Марією, зарученою з ним [жінкою], яка була вагітна. І сталося ж так, що коли вони були там, сповнилися дні, щоб їй народити. І вона народила свого Первістка — Сина, сповила Його й поклала в яслах, оскільки в гостиниці не було для них місця. А в тій місцевості були пастухи, які вночі перебували в полі та стерегли свою отару. Аж [ось] Господній ангел став між ними, і слава Господня осяяла їх, і вони були охоплені великим страхом. Та ангел сказав їм: Не бійтеся, бо я звіщаю вам велику радість, яка буде для всього народу: для вас сьогодні в місті Давида народився Спаситель, Який є Христос Господь. А ось вам ознака: знайдете сповите Немовля, Яке лежить у яслах. І раптом з’явилася біля ангела сила-силенна небесного війська; вони хвалили Бога і проголошували: Слава Богові на висоті, а на землі — мир у людях доброї волі! І сталося, що коли ангели відійшли від них на небо, пастухи почали говорити один одному: Ходімо у Вифлеєм і погляньмо, що там сталося, про що Господь сповістив нам! Поспішаючи, вони прийшли та знайшли Марію, Йосифа й Немовля, Яке лежало в яслах. Побачивши, вони розповіли про те, що було сказано їм про цю Дитину. І всі ті, які чули, здивувалися зі сказаного їм пастухами. Марія ж зберігала всі ці слова, беручи до свого серця. А пастухи повернулися, славлячи й вихваляючи Бога за все, що чули та бачили, як їм було сказано. Як виповнилося вісім днів, — коли мали обрізати Його, — то дали Йому Ім’я Ісус, як проголосив ангел ще перед Його зачаттям в утробі.