Приносили ж до Нього й немовлят, щоби до них доторкнувся; учні, побачивши, забороняли їм.
А Ісус покликав їх, та й каже: Пустіть дітей, хай приходять до Мене, не забороняйте їм, бо таких є Царство Боже!
Запевняю вас: хто не прийме Божого Царства, як дитина, той не ввійде до нього!
І запитав Його якийсь знатний, кажучи: Учителю добрий, що мені робити, аби успадкувати вічне життя?
Ісус же йому відповів: Чому звеш Мене добрим? Ніхто не є добрий, тільки Сам Бог.
Заповіді знаєш: Не чини перелюбу, не вбивай, не кради, не свідчи неправдиво, шануй батька свого та матір [свою]?
Він же сказав: Усе це я зберіг змолоду.
Почувши це, Ісус сказав йому: Ще одного бракує тобі: усе, що маєш, продай і роздай бідним — і будеш мати скарб на небесах, та приходь і слідуй за Мною.
Він же, почувши це, зажурився, бо був дуже багатий.
Коли Ісус побачив, що той зажурився, то сказав: Як тяжко багатим увійти до Божого Царства!
Бо легше верблюдові пройти крізь вушко голки, ніж багатому ввійти до Божого Царства.
А ті, які слухали, запитали: То хто ж тоді може спастися?
Він же відповів: Неможливе для людей є можливе для Бога.
І промовив Петро: Ось ми, залишивши своє, пішли за Тобою.
Він же сказав їм: Запевняю вас, що немає нікого, хто, залишивши дім, або дружину, або братів, або батьків, або дітей заради Божого Царства,
не одержав би значно більше тепер, а в прийдешньому віці — вічне життя!