У дні Ірода, царя Юдеї, був один священик на ім’я Захарія, з денної черги Авії, та його жінка з дочок Аарона, а ім’я її — Єлизавета.
Вони обоє були праведні перед Богом, бездоганно виконували всі Господні заповіді й настанови.
Та не мали вони дитини, бо Єлизавета була неплідна; обоє постаріли в днях своїх.
Одного разу, коли він за своєю денною чергою служив перед Богом,
за звичаєм священства випало йому ввійти до Господнього храму, щоб кадити.
А весь народ під час кадіння молився знадвору.
І з’явився йому Господній ангел, який стояв праворуч кадильного жертовника.
Захарія, коли побачив, жахнувся, його охопив страх.
Та ангел промовив до нього: Не бійся, Захаріє, тому що молитва твоя почута! Твоя дружина Єлизавета народить тобі сина, і даси йому ім’я Іван.
І буде тобі радість та потіха, і багато хто зрадіє з його народження.
Бо він буде великий перед Господом; ні вина, ні п’янкого напою не питиме; і наповниться Духом Святим ще з лона своєї матері.
І наверне він багатьох ізраїльських синів до їхнього Господа Бога;
і він ітиме перед Ним у дусі та силі Іллі, щоб навернути серця батьків до дітей, а непокірних — до мудрості праведних, щоби приготувати Господу підготовлений народ.
І промовив Захарія до ангела: Із чого я про це дізнаюся? Адже я старий, та й дружина моя постаріла в днях своїх.
У відповідь ангел сказав йому: Я Гавриїл, — той, хто стоїть перед Богом; мене послано говорити з тобою і благовістити тобі це.
І ось ти будеш мовчати і не зможеш говорити до того дня, поки це збудеться, за те, що ти не повірив моїм словам, які сповняться свого часу!
Люди чекали на Захарію і дивувалися, чому він затримувався у храмі.
Коли він вийшов, то не міг говорити до них, і вони зрозуміли, що він бачив видіння в храмі, а він говорив до них знаками й залишався німим.
І коли закінчилися дні його служіння, він пішов до свого дому.
А після тих днів його дружина Єлизавета зачала й таїлася п’ять місяців, кажучи
Біблія
Біблія для діточок
